Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2561/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 10.11.2017. Зареєстровано: 11.11.2017. Забезпечено надання загального доступу: 15.11.2017.
Дата набрання законної сили: 18.12.2017
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		        
		Справа № 815/2561/16 
		 
		ПОСТАНОВА  
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 листопада 2017 року                                                                                           м.Одеса
		14 год. 45хв. 
		Зала судових засідань №19
		Одеський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		Головуючого - судді Аракелян М.М.
		Суддів                        Завальнюка І.В.
		                                   Андрухіва В.В.
		 
		Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом народного депутата України ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода", Громадська організація "Родина Героїв Небесної Сотні", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Українського інституту національної пам'яті, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування розпоряджень, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          Судом розглядається  справа  за адміністративною позовною заявою (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.05.2016 року) народного депутата України ОСОБА_2, в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів у населених пунктах Одеської області № 298/А-2016 від 19.05.2016 року в частині перейменування вулиць в м. Одесі; визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_11 від 21 травня 2016 року №303/а-2016 "Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області".
		В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 19.05.2016 року виконуючий обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_12 підписав розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів у населених пунктах Одеської області, яким перейменовано  деякі вулиці в м. Одесі та населених пунктах Одеської області. Зазначений перелік міститься в додатку, який затверджено Розпорядженням виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 19 травня 2016 року № 298/А-2016.
		Також 27.05.2016 року на офіціальному сайті Одеської обласної державної адміністрації з'явилося повідомлення, що документи, які були опубліковані 26.05.2016 року в розділі «Розпорядження» спочатку за підписом голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_15, потім за підписом в.о. голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_12, є проектами розпоряджень, та були опубліковані помилково. Крім того, зазначено, що головою Одеської обласної державної адміністрації видано розпорядження від 21 травня 2016 року №303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області». Одночасно з цим інші розпорядження за цією тематикою були видалені з сайту Одеської обласної державної адміністрації.
		На думку позивача, розпорядження виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів у населених пунктах Одеської області № 298/А-2016 від 19.05.2016 року в частині перейменування вулиць в м. Одесі та розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21 травня 2016 року № 303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області» є незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
		Так, відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» нормативно-правові акти підлягають обов'язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п'яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту, така інформація оприлюднюється на веб-сайті, із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.
		На думку позивача, всі розпорядження за одним й тим самим предметом, які були опубліковані на сайті Одеської обласної державної адміністрації, є діючими та така ситуація була створена навмисно для того, щоб ввести мешканців міста Одеси та Одеської області в оману щодо підписанта цього розпорядження для мінімізації політичних наслідків, а також з метою ввести в оману суд щодо предмета оскарження у даній справі.
		Розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 21.05.2016 року № 303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області» видано 21 травня 2016 року, в суботу, що є вихідним днем. На думку позивача, видання спірного розпорядження у вихідний день є протиправним, на сайті Одеської обласної державної адміністрації не зазначено жодного розпорядження чи повідомлення про перенесення робочого дня на 21.05.2016 року.
		Стосовно суті спірних розпоряджень позивач наголошував, що ціла низка назв вулиць, такі, як вулиця Бєлінського, вулиця Валентини Терешкової, вулиця Гайдара, вулиця Героїв Сталінграда, проспект Маршала Жукова, вулиця Правди, провулок Правди, вулиця 25-ої Чапаєвської дивізії, вулиця Ярослава Галана та інші, не є назвами, які відносяться до пропаганди комунізму, а пов'язані з визволенням України від фашистсько-німецьких загарбників   1941-1945 роках; а деякі назви взагалі не підпадають під дію Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		Крім того, позивач зазначив, що при прийнятті спірних розпоряджень відповідачем був порушений порядок їх прийняття. Так, як зазначається на сайті Одеської обласної державної адміністрації, розпорядженням від 28 жовтня 2015 року №706/А-2015 для проведення громадського обговорення була створена робоча група, яка складалася лише з робітників Одеської обласної державної адміністрації, до якої не були залучені ані вчені-краєзнавці, ані представники громад. Також, на сайті Одеської обласної державної адміністрації в розділі «Новини» від 13.04.2016 року зазначено, що робоча група прийняла рішення про збір обґрунтованих пропозицій громадян обласною державною адміністрацією щодо перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів області, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму.
		Майже всі населені пункти, вулиці в яких були перейменовані розпорядженням від 21 травня 2016 року № 303/А-2016, знаходяться в сільській місцевості, де існують обмеження щодо доступу до мережі Інтернет, тому проведення громадського обговорення шляхом збору пропозицій через мережу Інтернет не сприяло залученню якнайбільшої кількості заінтересованих осіб до обговорення зазначеного питання.
		На думку позивача, при прийнятті спірного розпорядження належного інформування громади населених пунктів Одеської області про проведення громадських слухань, обговорення, обробки та опублікування пропозицій та звітів за результатами громадського обговорення не проводилося. Інформації про зазначене вище не міститься на офіціальних ресурсах Одеської обласної ради та Одеської обласної державної адміністрації. Розпорядження прийнято без врахування думки більшості населення, яке проживає на території, де розташовані об'єкти, що пропонується перейменувати, без проведення місцевого референдуму з цього питання (статті 5, 7, 8 Закону України «Про географічні назви»). Також, згідно зі статтею 8 зазначеного Закону, місцеві державні адміністрації не є суб'єктами, які мають повноваження присвоювати назви юридичним особам та об'єктам права власності.
		Позивач наголошує, що станом на сьогоднішній день чинне законодавство України містить прогалину з питання проведення місцевого референдуму. Закон України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 03.07.1991 року № 1286-ХІІ втратив чинність на підставі Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 06.11.2012 № 5475-VІ. Таким чином, на сьогоднішній день існує нагальна потреба в прийнятті Закону України «Про місцеві референдуми». Зазначена прогалина в законодавстві ускладнює реалізацію громадянами права брати участь в місцевих референдумах, закріпленого в статті 38 Конституції України.
		Поряд із тим, згідно з рішенням Одеської міської ради №1240-VІ від 25.08.2011 р. «Про затвердження Статуту територіальної громади міста Одеси», статтями 23, 24, 25, 26, 27 передбачено порядок проведення громадських слухань та проведення загальних зборів громадян за місцем проживання. Абзацом 2 статтею 7 «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено надання голові обласної державної адміністрації повноважень щодо перейменування топонімічних об'єктів, але   це не виключає обов'язку виконати вимоги інших спеціальних законодавчих актів щодо перейменування вулиць.
		Щодо права звернення до суду з таким позовом  позивач вказує, що він проживає на території міста Одеси, тобто є членом Одеської міської територіальної громади. Оскаржувані розпорядження стосуються перейменування вулиць в межах міста Одеси та в межах Одеської області. Як повноважний представник громади міста Одеси, позивач вважає, що перейменування відбулося без врахування його думки, як члена Одеської міської громади, без урахування історичних, етнічних та мовних особливостей міста Одеси, моральних, культурних інтересів. Перейменування вулиць порушує його право та право його дітей жити та розвиватися в суспільстві, яке базується на принципах поваги до історії свого народу, на послідовному збереженні та повазі до історії, етнічних умов міста Одеси.
		Також позивач звертає увагу, що до нього, як народного депутата України, який був обраний в загальнодержавному багатомандатному окрузі, надходять численні звернення від мешканців міста Одеси щодо порушення їх прав в процесі перейменування вулиць, а саме: перейменування відбулося без врахування їх думки, без врахування історичних, етнічних та мовних особливостей міста Одеси, моральних, культурних інтересів. Також в скаргах зазначається, що для того, щоб привести документи на право власності на майно, документи пов'язані зі здійснення підприємницької діяльності, інші документи у відповідність до вимог оскаржуваного розпорядження, вони повинні витрачати час та кошти та вважають це порушенням їх прав та законних інтересів.
		Враховуючи те, що  були порушені його права, права мешканців міста Одеси та Одеської області при прийнятті оскаржуваного розпорядження, а також були порушені норми матеріального права та процедура  при  прийнятті таких розпоряджень, народний депутат України ОСОБА_2 вважає що розпорядження виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів у населених пунктах Одеської області № 298/А-2016 від 19.05.2016 року в частині перейменування вулиць в м. Одесі та розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_11 від 21.05.2016 року № 303/а-2016 "Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області" підлягають скасуванню як протиправні.
		Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 30.05.2016 року) та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнає з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву. Спірне розпорядження було видано Одеською обласною державною адміністрацією відповідно до норм діючого законодавства, в межах та у спосіб, передбачені законом. Так, повноваження голови облдержадміністрації щодо здійснення перейменування вулиць та провулків передбачені п.6      ст.7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", і      діяли протягом тримісячного строку з 21.02.2016 року про 21.05.2016 року. На даний час відповідно до п. 1      ст. 37 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"      вказані питання відносяться до відання місцевих рад та їх виконавчих органів.
		Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що відповідно до норм Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» виконання даного Закону в частині перейменування об'єктів топоніміки було покладено на: Одеську міську раду - до 21 листопада 2015 року; Одеського міського голову - до 21 лютого 2016 року; Голову обласної державної адміністрації або особу, що виконує його повноваження - до 21 травня 2016 року. У встановлені законодавством строки Одеська міська рада та Одеський міський голова не виконали вищевказаних вимог, у зв'язку із чим з 22 лютого 2016 року відповідні повноваження перейшли до Голови Одеської обласної державної адміністрації. Таким чином, у Голови Одеської обласної державної адміністрації були всі підстави та повноваження для прийняття відповідного Розпорядження в частині перейменування об'єктів топоніміки на території м. Одеси та деяких населених пунктів в Одеській області.
		Крім того, з 13 квітня по 30 квітня 2016 року Одеська обласна державна адміністрація з метою врахування думки громадськості проводила громадське обговорення шляхом збирання відповідних пропозицій щодо перейменування об'єктів топоніміки, про що було розміщено відповідне повідомлення на офіційному веб-сайті Одеської обласної державної адміністрації. Таким чином, Одеська обласна державна адміністрація виконала вимоги щодо врахування думки громадськості при прийнятті оскаржуваного розпорядження.
		Представник Одеської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" зазначив, що вимоги Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженого Постановою Кабінету України від 24 жовтня 2012 року № 989, не поширюються на Голову обласної державної адміністрації, а відтак Голова Одеської ОДА не мав передбачених Законом повноважень для призначення та проведення громадського обговорення у відповідності до вказаного Порядку.
		Крім того, на думку представника третьої особи необґрунтованими є посилання позивача щодо проведення місцевого референдуму, оскільки відповідно до ст. 7 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» предметом місцевого референдуму не можуть питання, віднесені законом до відання органів державної влади. Більш того, як і у випадку з громадським обговоренням, Голова Одеської обласної державної адміністрації не має визначених законом повноважень щодо призначення та проведення місцевого референдуму, оскільки згідно ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» таке рішення приймається виключно на пленарних засіданнях місцевих рад (сільської, селищної, міської).
		Представник третьої особи вважає, що згідно ст.5 Закону України «Про географічні назви» перейменування географічних об'єктів, пов'язане з необхідністю приведення назв таких географічних об'єктів у відповідність із вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», здійснюється у порядку, встановленому Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», тобто виключає необхідність проведення відповідного місцевого референдуму.
		Представник Одеської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода" вважає, що назви, визначені у Розпорядженні, підпадають під перейменування відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		Крім того, представник третьої особи наголосив, що прийнявши оскаржуване розпорядження, Голова Одеської ОДА виконав також вимоги ч. 4 ст. 5 Закону України «Про правовий статус та вшанування пам'яті борців за незалежність України у XX столітті», відповідно до якої держава сприяє увічненню пам'яті про борців за незалежність України у XX столітті, зокрема, шляхом пошуку, обліку, впорядкування та збереження місць їх поховання на території України та за кордоном, створення меморіальних комплексів та поховань, спорудження та відновлення пам'ятників, пам'ятних знаків, увічнення імен або псевдонімів борців та формувань, зазначених у статті 1 Цього Закону, у назвах об'єктів топоніміки населених пунктів або адміністративно-територіальних одиниць, назвах географічних об'єктів, виготовлення друкованої, кіно- та відеопродукції, сприяння діяльності щодо сценічного та іншого художнього втілення образів борців за незалежність України у XX столітті.
		Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Громадської організації "Родина Героїв Небесної Сотні" в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених в письмових поясненнях. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що Одеська обласна державна адміністрація з метою врахування думки громадськості у період: з 13 квітня по 30 квітня 2016 року проводила громадське обговорення шляхом збирання відповідних пропозицій щодо перейменування об'єктів топоніміки, про що було розміщено відповідне повідомлення на офіційному веб-сайті Одеської обласної державної адміністрації. Перейменування, здійснене Розпорядженням від 21 травня 2016 року № 303/А-2016, проведено на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їх символіки». При цьому оскаржуване Розпорядження не є індивідуальним актом, ніяким чином не обмежує позивача у реалізації його прав та інтересів та не містить жодних норм-заборон щодо встановлення, формування та розвитку позивачем особистих, ділових чи інших стосунків з іншими людьми та оточуючим світом, а тому не може визнаватися таким, внаслідок якого відбувається втручання в приватне життя позивача. Даним Розпорядженням на топонімічній мапі міста Одеси увічнено також і Небесну сотню - прийнята в Україні збірна назва загиблих протестувальників, які мали безпосередній стосунок до ідеї та акції Революції Гідності у грудні 2013 - лютому 2014 року. Увічнені також на загальнонаціональному рівні відповідно до п. 4 Указу Президента України від 11 лютого 2015 року № 69/2015 «Про вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічнення пам'яті Героїв Небесної Сотні». Зі змісту Додатку до Розпорядження також вбачається, що нові назви об'єктів топоніміки відображають практично повну палітру історії Одеси: в них враховані, як видатні культурні діячі та науковці радянських часів, діячі козацької доби, Української демократичної революції та боротьби за незалежність у XX ст., герої оборони Одеси у Другій Світовій війні, герої сучасності. Крім того, Головою ОДА враховані також культурні та національні особливості міста Одеси, оскільки нові назви містять імена осіб різних національностей - українців, греків, болгар та інших.
		Щодо перейменованих назв об'єктів топоніміки в інших населених пунктах Одеської області представник третьої особи зазначає, що Розпорядженням вшановано Захисників України (збірна назва осіб, які захищали та захищають незалежність та територіальну цілісність України), Небесну сотню, Героїв-прикордонників (збірна назва службовців Державної прикордонної служби України, які героїчно несли та несуть свою службу), Героїв АТО (збірна назва військовослужбовців та цивільних осіб, що загинули під час проведення Антитерористичної операції на Сході України). Оскаржуване Розпорядження враховує історичні, етнічні та мовні особливості як міста Одеси, так і Одеської області, моральні та культурні інтереси українського суспільства та одеської територіальної громади, оскільки в ньому відображені назви, що стосуються практично всіх періодів в історії Одеси та Одеського регіону, а також вшановані видатні особистості різних національностей.
		Необґрунтованими є  твердження позивача про те, що у своїх скаргах до нього мешканці м. Одеси зазначають про порушення їх прав та законних інтересів, про необхідність витрачання часу та коштів для приведення документів у відповідність до оскаржуваного розпорядження. Так, жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку фізичних та юридичних осіб змінювати правовстановлюючі документи у зв'язку із перейменуванням об'єктів топоніміки.
		Представник третьої особи вказує, що нормами Закону України «Про статус народних депутатів України» або іншими актами чинного законодавства не передбачено можливість народного депутата України звертатися до суду в інтересах виборців або ж народу України, в розумінні ст. 60 КАС України. Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Верховного суду України від 24 лютого 2015 року по справі № 21-34а151, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть. На думку представника третьої особи, оскаржуване розпорядження ніяким чином не пов'язано з діяльністю народного депутата України ОСОБА_17, і останній також не є суб'єктом спірних правовідносин. З урахуванням викладеного, представник третьої особи вважає, що оскаржуваним розпорядженням жодним чином не порушено права, свободи або ж законні інтереси позивача, як мешканця міста Одеси та народного депутата України.
		На противагу твердженням позивача стосовно того, що рекомендації Українського інституту національної пам'яті мають дорадчий характер та є приватною думкою окремих осіб щодо підходу до тлумачення історії Української держави, представник третьої особи зазначає, що Український інститут національної пам'яті є центральним органом виконавчої влади, який реалізує відповідну державну політику. Тобто «думка Інституту» з визначених в положенні питань не є приватною думкою окремих осіб щодо підходу до тлумачення історії України, а є офіційною позицією Української держави у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, дослідження історії Української держави. Отже, при прийнятті відповідного Розпорядження з перейменування об'єктів топоніміки, Голова обласної державної адміністрації мав обов'язково враховувати рекомендації Українського інституту національної пам'яті, які є офіційною позицією Української держави у сфері відновлення та збереження національної пам'яті Українського народу, дослідження історії Української держави.
		Також представник третьої особи вважає, що визначені у Розпорядженні назви підпадають під перейменування відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Безпідставними є аргументи позивача про порушення процедури перейменування, що полягало у непроведенні місцевого референдуму та відповідної експертизи, з огляду на вимоги ст.ст. 5, 7, 8 Закону України «Про географічні назви» та Порядку проведення експертизи пропозицій та рішень органів державної влади щодо найменування або перейменування географічних об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2009 року № 1166. Так, відповідно до ст. 3 Закону України «Про географічні назви» дія цього Закону поширюється, зокрема на регулювання відносин та діяльності, пов'язаних із встановленням назв географічних об'єктів. В той же час, вулиця, провулок та проспект не можуть визнаватися адміністративно-територіальними географічними об'єктами; вони не є просторовою основою для організації і діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також не входять до вичерпного переліку адміністративно-територіальних одиниць, визначеному в чинному законодавстві. На думку представника третьої особи, назви бульварів, вулиць, провулків, проспектів та інших об'єктів топоніміки населених пунктів не є географічними назвами в розумінні чинного законодавства, а відтак на процедуру їх перейменування не поширюються вимоги щодо проведення місцевого референдуму та проведення експертизи пропозицій та рішень органів державної влади щодо найменування або перейменування географічних об'єктів.
		Необґрунтованими є посилання позивача на те, що відповідачем неналежним чином проведено громадське обговорення, передбачене Порядком проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності, які за ними закріплені, об'єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2012 року № 989. Так, згідно абз.2 п.1 дія цього Порядку поширюється на суб'єктів, що готують подання про присвоєння юридичним особам імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначених статтею 7 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Зазначений Порядок не поширюється на Голову місцевої державної адміністрації, а відтак не підлягає застосуванню у спірних правовідносинах.
		Безпідставними є твердження позивача про невиконання Головою Одеської обласної державної адміністрації вимог інших спеціальних законодавчих актів щодо перейменування та вимоги щодо проведення місцевого референдуму з питань перейменування. Адже на сьогоднішній день відповідного закону, який би регулював питання проведення призначення та проведення місцевого референдуму, не прийнято, а тому механізму та передбаченої законодавством можливості його проведення не існує.
		Так, згідно з п.18 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» прийняття рішення про проведення місцевого референдуму приймається виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Повноважень щодо прийняття рішення про проведення місцевого референдуму у Голови місцевої державної адміністрації або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження чинним законодавством не передбачено. Крім того, проведення місцевого референдуму під час реалізації Головою місцевої державної адміністрації повноважень з перейменування об'єктів топоніміки на виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» є неможливим з огляду на те, що місцева державна адміністрація є органом державної влади, а на місцевий референдум не можуть бути винесені питання, віднесені законом до відання органів державної влади.
		Стосовно порушення набрання чинності Розпорядженням Голови Одеської обласної державної адміністрації представник третьої особи вказує, що норми Закону України «Про географічні назви» не поширюються на спірні правовідносини.
		Безпідставними є доводи позивача про те, що Розпорядження Голови Одеської обласної державної адміністрації не має юридичної сили, так як прийнято 21 травня, яке відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про перенесення робочих днів у 2016 році» від 11 листопада 2015 року № 1155-р є вихідним днем. При цьому норми трудового законодавства, на які посилається позивач, ніяким чином не стосуються питання видання Головами місцевих державних адміністрацій розпоряджень та набрання ними чинності. Чинним законодавством не передбачено обмежень щодо прийняття відповідних розпоряджень у вихідні дні.
		Отже на думку представника третьої особи спірні розпорядження є правомірними, такими, що прийняті відповідно до норм діючого законодавства, а тому скасуванню не підлягають.
		Представник Українського інституту національної пам'яті в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях просив суд справу розглядати за його відсутності. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що проти позовних вимог заперечує, вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що у визначений Законом про декомунізацію строк (шестимісячний) та наступний тримісячний строк Одеською міською радою, Одеським міським головою, а також місцевими радами, сільським, селищними міськими головами у Одеській області було у визначений Законом про декомунізацію спосіб перейменовано об'єкти топоніміки, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. У зв'язку з цим відповідне перейменування об'єктів топоніміки населених пунктів на території Одеської області у визначений Законом про декомунізацію тримісячний строк зобов'язаний був здійснити голова Одеської обласної державної адміністрації шляхом прийняття відповідного розпорядження. Крім того, відповідно до частини шостої статті 7 Закону про декомунізацію здійснення такого перейменування об'єктів топоніміки населених пунктів назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, було обов'язком, а не правом голови Одеської обласної державної адміністрації.
		Представник третьої особи зазначив, що відповідно до частини шостої статті 7 Закону про декомунізацію вищевказане розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації мало бути прийнято з урахуванням вимог, встановлених Законом про декомунізацію, статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій» імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються об'єктам право власності, до яких згідно з пунктом 2 частини третьою статті 4 Закону про присвоєння імен відносяться, у т.ч. сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, лише після проведення громадського обговорення. Процедура проведення такого громадського обговорення визначається Порядком проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 № 989. Відповідно до абзацу 2 пункту 1 Порядку дія його норм поширюється на суб'єктів, що готують подання про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій, визначених статтею 7 Закону про присвоєння імен, які є організаторами громадського обговорення. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 7 Закону про присвоєння імен суб'єктом подання про присвоєння імені фізичної особи, ювілейної та святкової дати, назви і дати історичної події скверам, бульварам, вулицям, провулкам, узвозам, проїздам, проспектам, майданам, набережним, мостам і, відповідно, організатором громадського обговорення є сільський, селищний або міський голова. Отже, ані Законом про присвоєння імен, ані будь-якими нормами Порядку не передбачено повноважень голови обласної державної адміністрації щодо організації або проведення громадського обговорення за процедурою, визначеною Порядком, при перейменуванні об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
		Крім того, на думку представника третьої особи, перелік об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області, що підлягають перейменуванню, який міститься у додатку до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області» від 21.05.2016 № 303/а-2016, містить, серед іншого, назви, які були присвоєні об'єктам топоніміки у населених пунктах Одеської області, які не є іменами (псевдонімами) фізичних осіб, ювілейними або святковими датами, назвами або датами історичних подій. Це, зокрема, вулиці «Героїв Крут», «Просвіти», провулки «Ліверпульський», «Гетьманський» у м. Одеса, вулиці «Героїв-прикордонників», «Захисників України» у м. Білгород-Дністровський, вулиці «Курортна», «Лібентальська» у с. Малодолинське та вулиця «Арнаутська» у с. Олександрівка Чорноморської міської ради вулиці «Миру» та «Степова» у с. Вікторівка Березнівського району, вулиці «Молодіжна», «Паркова», «Залізнична», «Європейська», «Чорноморська», «Вишнева», «Південна», «Відродження», «Одеська», «Свято-Миколаївська», «Бессарабська», «Мисливська», провулки «Чорноморський» та «Одеський» у місті Березівка, вулиці «Сонячна», «Шкільна», «Молодіжна» у с. Демидове Березнівського району та інші. Отже, щодо зазначених об'єктів топоніміки необхідності проведення громадського обговорення законодавством не визначалося.
		У зв'язку з цим представник третьої особи вважає необґрунтованими твердження позивача про те, що непроведення головою Одеської обласної державної адміністрації при прийнятті розпорядження «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області» від 21.05.2016 № 303/а-2016 громадських обговорень у спосіб, у строки та за процедурою, визначеною Порядком, є підставою для визнання протиправним та скасування зазначеного розпорядження. 
		Також представник Українського інституту національної пам'яті зазначив, що нормами Закону України «Про географічні назви» прямо передбачено, що у випадку необхідності перейменування географічних об'єктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється не у порядку, встановленому Законом України «Про географічні назви», а відповідно до спеціального порядку, встановленого Законом про декомунізацію. Так само, частиною четвертою статті 1 Закону про присвоєння імен визначено, що «питання, пов'язані з приведенням раніше присвоєних об'єктам права власності імен фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій у відповідність з вимогами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Разом з тим, Законом про декомунізацію при проведенні перейменування вулиць, провулків, площ та інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, проведення «місцевих референдумів» не передбачено. Так само, норма щодо проведення громадського обговорення під час прийняття рішення головою обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, на голів обласних державних адміністрацій не поширюється.
		Таким чином, оскільки вимоги законодавства щодо проведення місцевого референдуму та урахування думки більшості населення не поширюються на випадки прийняття рішення головою обласної державної адміністрації про перейменування об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, відповідне твердження позивача є безпідставними та необґрунтованим.
		Представник третьої особи наголосив, що Український інститут національної пам'яті є центральним органом виконавчої влади, який реалізує відповідну державну політику у сфері відновлення та збереження національної пам'яті. Тому позиція Інституту з вищевказаних питань не є «приватною думкою окремих осіб щодо підходу до тлумачення історії Української держави», а є офіційною позицією центрального органу виконавчої влади, яка відповідно до Закону про декомунізацію мала враховуватися при прийнятті відповідних розпоряджень головами обласних державних адміністрацій. Оскільки, зазначені позивачем назви об'єктів топоніміки населених пунктів були символікою комуністичного тоталітарного режиму відповідно, вони підлягали обов'язковому перейменуванню.
		З огляду на вищенаведене, представник Українського інституту національної пам'яті вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
		Представник третьої особи Одеської міської ради в судове засідання не з'явився, надав до суду письмові пояснення, в яких просив суд задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що спірне розпорядження голови обласної державної адміністрації є незаконним в частині, що стосується перейменування об'єктів топоніміки на території м. Одеси оскільки нормами Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» передбачено, що голова обласної державної адміністрації наділявся правом вживати заходи щодо перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, лише у випадку, якщо таке перейменування не здійснено відповідною міською радою або міським головою. Однак, рішенням Одеської міської ради від 27.04.2016 року № 638-VII «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 09 листопада 2005 року № 4858-IV «Про найменування вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд, розташованих на території міста Одеси» відповідно до статті 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», враховуючи рекомендації історико-топонімічної комісії виконавчого комітету Одеської міської ради та результати громадських слухань, а також враховуючи положення Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», Одеська міська рада перейменувала низку назв об'єктів топоніміки на території міста, що підпадали під дію положень згаданого Закону.
		Представник Одеської міської ради наголосив, що положення Закону чітко передбачають, що голова обласної державної адміністрації у випадку перейменування об'єктів топоніміки на виконання згаданого Закону має застосовувати положення статті 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій». Частина 5 вказаної статті передбачає, що імена фізичних осіб, ювілейні та святкові дати, назви і дати історичних подій присвоюються юридичним особам та об'єктам права власності лише після проведення громадського обговорення та за згодою відповідного трудового колективу. При цьому відповідачем в порушення встановленої законодавством процедури жодної з передбачених наведеним Порядком процедур громадського обговорення стосовно перейменування об'єктів топоніміки на території м. Одеси не проводилось, чим грубо порушено інтереси територіальної громади м. Одеси на обговорення питань місцевого значення, щодо яких чинними актами законодавства встановлено необхідність попереднього обговорення з представниками територіальної громади м. Одеси. В свою чергу, розміщене 03.04.2016 року у розділі «Новини» повідомлення про результати засідання обласної робочої групи з питань організаційного забезпечення виконання Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» не може вважатись належним заходом організації проведення громадських обговорень, враховуючи те, що в ньому не вказано необхідної інформації про проведення громадського обговорення.
		Крім того, відповідачем перейменовано окремі назви об'єктів топоніміки, назви яких не містять символіку комуністичного тоталітарного режиму. Ігнорування положень законодавства та інтересів територіальної громади м. Одеси є підставою для скасування прийнятого відповідачем розпорядження в судовому порядку, оскільки воно прийнято не у спосіб, що передбачений законами України, за умови неврахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно та без урахування права територіальної громади м. Одеси на участь у процесі прийняття рішення.
		 
		Треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в судовому засіданні підтримали позицію народного депутата України ОСОБА_2 та просили суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
		Інші учасники судового процесу письмових  пояснень по суті заявлених позовних вимог не подали.
		В судовому  засіданні 07.11.2017р. судом  відповідно до ч.6 ст128 КАС України ухвалено продовжити  розгляд справи в письмовому провадженні із занесенням  ухвали суду до журналу судового засідання.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення учасників процесу, суд дійшов наступного.
		Судом встановлено, що 21.05.2016 року набрав чинності      Закон України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки".
		На виконання вимог вказаного      Закону       головою Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_11 прийнято розпорядження від 28.10.2015 року № 706/А-2015 "Про забезпечення виконання в Одеській області Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", відповідно до якого вирішено утворити обласну робочу групу з питань організаційного забезпечення виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" та затвердити її склад (додаток до розпорядження голови обласної державної адміністрації від 28.10.2015 року № 706/А-2015 (т.1, а/с-64)). Також доручено головам районних державних адміністрацій та рекомендовано міським головам міст обласного значення: до 5 листопада 2015 року утворити відповідні районні (міські) робочі групи; забезпечити в установленому порядку організацію виконання Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"; інформувати сектор комунікаційного апарату обласної державної адміністрації про проведену роботу до 5 числа кожного місяця до травня 2016 року за формою що додається до розпорядження (т.1, а/с65); сектору комунікацій апарату обласної державної адміністрації узагальнювати надану інформацію та інформувати обласну робочу групу до 10 числа кожного місяця до травня 2016 року; обласній робочій групі узагальнити надану інформацію та про результати інформувати обласну державну адміністрацію до 20 листопада 2015 року, до 20 лютого та до 20 травня 2016 року.
		Розпорядженнями від 18.12.2015 року №886/А-2015 та від 10.05.2016 року №271/А-2016 внесено зміни до розпорядження голови Одеської обласної державної адміністрації від 28.10.2015 року №706/А-2015 року, а саме: викладено додаток до розпорядження в новій редакції (т.3 а/с-173-178).
		З метою врахування думки громадськості на засіданні робочої групи 13 квітня 2016 року було прийнято рішення зібрати пропозиції громадян та представників громадськості в електронному вигляді щодо тих об'єктів топоніміки, що не були перейменовані в області органами місцевого самоврядування у визначені законодавством строки. Інформація про збір та електронну адресу, на яку робоча група ці пропозиції приймала, були опубліковані на сайті облдержадміністрації (посилання: http://oda.odessa.gov.ua/oda-news/oblasna- robocha-grupa-z-dekomunzac-prijnyala-rshennya-pro-zbr-propozicj-gromadyan-wodo-perejmenuvannya-obktv-toponmki/).
		Робочою групою було розглянуто всі пропозиції, на підставі яких складено список об'єктів топоніміки, який було надано Українському інституту національної пам'яті для узгодження.
		Остаточний список об'єктів топоніміки був складений відповідно до опублікованого Українським інститутом національної пам'яті списку осіб, які підпадають під Закон про декомунізацію (посилання: http://www.memory.gov.ua/publication/spisok-osib-yaki-pidpadayut-pid-zakon-pro- dekomunizatsiyu).
		19.05.2016 року виконуючий обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_12 виніс розпорядження про перейменування об'єктів у населених пунктах Одеської області №298/А-2016 (перелік об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області, що підлягають перейменуванню додається до розпорядження (т.1 а/с17-26)), яке було опубліковано на офіційному сайті Одеської обласної державної адміністрації 26.05.2016 року.
		Розпорядження  прийняте на підставі ЗУ «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» (надалі - Закон), абз.2 розділу 7 «Заключні положення» ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій інституту національної пам'яті.   
		В подальшому Головою Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_11 видано розпорядження від 21 травня 2016 року №303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області» (перелік об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області, що підлягають перейменуванню додається до розпорядження т.1 а/с 43-52). Розпорядження прийняте на підставі Закону, абз.2 розділу 7 «Заключні положення» ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій інституту національної пам'яті.    
		Згідно листа від 16.11.2016 року за №6289/02-09/05/5793, Обласна державна адміністрація на звернення від 25.10.2016 року проінформувала, що відповідно до Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» 21 травня 2016 року головою обласної державної адміністрації видано розпорядження № 303/А-2016 «Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області». Відповідно до письмових пояснень управління діловодства та контролю апарату обласної державної адміністрації від 2 листопада 2016 року документи щодо перейменування об'єктів топоніміки, опубліковані 26 травня 2016 року на офіційному сайті облдержадміністрації, - це проекти розпоряджень, які були помилково розміщені в розділі «Розпорядження».
		З означеного вбачається, що документи щодо перейменування об'єктів топоніміки, опубліковані 26 травня 2016 року на офіційному сайті облдержадміністрації - це проекти розпоряджень, які були помилково розміщені в розділі «Розпорядження».
		В матеріалах справи наявний також Витяг з журналу  реєстрації розпоряджень голови облдержадміністрації з основної діяльності, виданих у 2016 році (т.3, а.с.185-207), за змістом якого  19.05.2016р. за №298/А-2016 відповідачем прийняте розпорядження  «Про надання земельної ділянки Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Наукової академії наук України у постійне користування для експлуатації та обслуговування будівель і споруд адміністративного комплексу за адресою: м.Одеса, Французький бульвар,29» (копія розпорядження - т.1, а.с.144).
		Отже оскаржуване розпорядження №298/А-2016 не стосується перейменування об'єктів   топоніміки у населених пунктах Одеської області, щодо законності здійснення якого народним депутатом України ОСОБА_2 ініційовано спір в адміністративному суді.
		Не погоджуючись з розпорядженнями виконуючого обов'язки голови Одеської обласної державної адміністрації №298/А-2016 від 19.05.2016 року   та з розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_11 від 21 травня 2016 року №303/а-2016 "Про перейменування об'єктів топоніміки у населених пунктах Одеської області", народний депутат України ОСОБА_2 звернувся з даним позовом до суду, вимагаючи їх скасування як протиправних.
		Судом встановлено, що 09 квітня 2015 року Верховною Радою України був прийнятий Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» №317-VІІІ (далі - Закон № 317-VIII), яким визначені правові основи заборони пропаганди символіки комуністичного та націонал-соціалістичного тоталітарних режимів та встановлений порядок ліквідації символів комуністичного тоталітарного режиму.
		Зазначений Закон № 317-VIII набрав чинності 21 травня 2015 року (Офіційне опублікування: Голос України, 2015, 05, 20.05.2015 N 87; Урядовий кур'єр, 2015, 05, 22.05.2015 N 90; Офіційний вісник України, 2015, N  40 (29.05.2015), ст. 1181; Відомості Верховної Ради України, 2015, N  26 (26.06.2015), ст.  219).
		Згідно з абз.1 п.6 ст.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №317-VIII Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку здійснити демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, а також в установленому порядку перейменувати райони у містах, сквери, бульвари, вулиці, провулки, узвози, проїзди, проспекти, площі, майдани, набережні, мости, інші об'єкти топоніміки населених пунктів, а також інші географічні об'єкти, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
		Відповідно до абз.2 п.6 ст.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №317-VIII у разі якщо протягом зазначеного в абзаці першому цього пункту строку сільською, селищною, міською радою в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке рішення у формі розпорядження приймається відповідним сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) у тримісячний строк, що обчислюється з моменту закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
		Абзацом 4 п.6 ст.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №317-VIII встановлено, що у разі якщо протягом строку, зазначеного в абзаці другому цього пункту, сільським, селищним, міським головою (або особою, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) в установленому цим Законом порядку не прийнято рішення у формі розпорядження про перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим цього пункту. Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, встановлених цим Законом, статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
		Відповідно до п.7 ст.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №317-VIII Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міським, районним державним адміністраціям, органам місцевого самоврядування у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом в установленому порядку провести громадські слухання та подати на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо перейменування населених пунктів, районів та областей, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму.
		Згідно з п.8 ст.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону №317-VIII Верховна Рада України у тримісячний строк, який обчислюється з дня закінчення строку, визначеного пунктом 7 цієї статті Закону, приймає рішення про перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, з урахуванням пропозицій, поданих Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті. У разі якщо протягом строку, встановленого пунктом 7 цієї статті Закону, пропозиції щодо перейменування населених пунктів та районів, назви яких містять символіку комуністичного тоталітарного режиму, не були подані до Верховної Ради України, відповідне рішення про перейменування таких населених пунктів та районів приймається Верховною Радою України на підставі рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
		При цьому відповідно до п.п.6 п.2 ст.7 Закону №317-VIII розділ VII «Заключні положення» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 20-21, ст. 190) доповнено двома абзацами такого змісту:
		«У разі якщо протягом строку, визначеного абзацами першим і другим пункту 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів на території відповідної області в установленому Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки» порядку не здійснять перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим пункту 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки». Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, установлених Законом України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», статтею 3 Закону України «Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій», пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
		У разі якщо протягом строку, визначеного пунктом 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів на території відповідної області в установленому зазначеним законом порядку не здійснять демонтаж пам'ятників, пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов'язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов'язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, такий демонтаж здійснюється за розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти розпорядження про демонтаж у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом четвертим пункту 6 статті 7 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки».
		Тобто, у випадку неприйняття відповідного рішення міським головою, повноваження щодо здійснення перейменування, передбачені п. 6      ст. 7 Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки"      покладалися на голову облдержадміністрації протягом тримісячного строку з 21.02.2016 року по 21.05.2016 року.
		Судом встановлено, що оскаржуване розпорядження Одеської облдержадміністрації від 21.05.2016р. №303/А-2016 (т.3, а.с.115) прийняте на підставі Закону №317-VIII, абз.2 розділу 7 «Заключні положення» ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до якого у разі якщо протягом строку, визначеного абзацами першим і другим пункту 6 статті 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", сільські, селищні, міські ради або сільські, селищні, міські голови населених пунктів на території відповідної області в установленому Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки" порядку не здійснять перейменування районів у містах, скверів, бульварів, вулиць, провулків, проїздів, проспектів, площ, майданів, набережних, мостів чи інших об'єктів топоніміки населених пунктів, назви яких містять у собі символіку комуністичного тоталітарного режиму, таке перейменування здійснюється розпорядженням голови відповідної обласної державної адміністрації (або особи, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження). Голова обласної державної адміністрації (або особа, яка відповідно до законодавства здійснює його повноваження) зобов'язаний прийняти таке розпорядження у тримісячний строк, який обчислюється з моменту закінчення строку, визначеного абзацом другим пункту 6 статті 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки". Таке розпорядження приймається з урахуванням вимог, установлених Законом України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", статтею 3 Закону України "Про присвоєння юридичним особам та об'єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій", пропозицій громадськості, науковців та рекомендацій Українського інституту національної пам'яті.
		З позовної заяви, уточнень до позову, письмових пояснень у матеріалах справи убачається, що спірне розпорядження оскаржується народним депутатом України ОСОБА_2, а не громадянином  ОСОБА_2, мешканцем м.Одеси.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. 
		Згідно п.8 ч.1 ст.3 цього Кодексу позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.
		Згідно ч.ч.1-3 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.  У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.  Суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
		На вимогу суду в ухвалі від 30.05.2016р. уточнити статус позивача у спірних правовідносинах з урахуванням особливостей, встановлених ч.2 ст.171 КАС України (т.1, а.с.30-31), позивач надав письмові пояснення (т.1, а.с.78-82) щодо права на судовий захист, обґрунтовуючи його порушення втручанням у приватне життя позивача як громадянина та мешканця м.Одеси та наявністю повноважень у нього як народного депутата України, обраного у загальнодержавному багатомандатному  окрузі,  захищати інтереси виборців та держави згідно ст.24 ЗУ «Про статус народного депутата  України».
		Таким чином, позивач приймає участь у даній справі саме у статусі народного депутата України, проте як народний депутат України він не є членом територіальної громади м.Одеси.    
		Оскаржуючи спірне розпорядження, позивач звернувся за судовим захистом як народний депутат України, зазначаючи при цьому, що він проживає на території міста Одеси, тобто є членом Одеської міської територіальної громади. В основу своїх вимог, позивачем покладено те, що оскаржуване розпорядження стосується перейменування вулиць в межах міста Одеси та в межах Одеської області, а тому, як повноважний представник громади міста Одеси, народний депутат України вважає, що перейменування відбулося без врахування його думки, як члена Одеської міської громади, без урахування історичних, етнічних та мовних особливостей міста Одеси, моральних, культурних інтересів. Перейменування вулиць порушує його право та право його дітей жити та розвиватися в суспільстві, яке базується на принципах поваги до історії свого народу, на послідовному збереженні та повазі до історії, етнічних умов міста Одеси.
		В той же час, позивач в даному випадку звернувся до суду не як громадянин - мешканець м.Одеси, а саме як народний депутат України. 
		Суд зазначає, що в контексті приписів КАС України має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку, а обов'язковою ознакою нормативно-правового акта чи правового акта індивідуальної дії є створення юридичних наслідків у формі прав, обов'язків, їх зміни чи припинення.
		Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб.
		Відповідно до п. 3.1 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа № 1-10/2004) у загальносоціологічному значенні категорія «інтерес» розуміється як об'єктивно існуюча і суб'єктивно усвідомлена соціальна потреба, як мотив, стимул, збудник, спонукання до дії; у психології - як ставлення особистості до предмета як до чогось для неї цінного, такого, що притягує. В юридичних актах термін «інтерес», враховуючи його як етимологічне, так і загальносоціологічне, психологічне значення, вживається у широкому чи вузькому значенні як самостійний об'єкт правовідносин, реалізація якого задовольняється чи блокується нормативними засобами.
		У п.3.4 цього ж Рішення зазначено, що, виходячи зі змісту частини першої статті 8 Конституції України, охоронюваний законом інтерес перебуває під захистом не тільки закону, а й об'єктивного права у цілому, що панує у суспільстві, зокрема справедливості, оскільки інтерес у вузькому розумінні зумовлюється загальним змістом такого права і є його складовою.
		Конституційний Суд України вирішив, що поняття «охоронюваний законом інтерес» треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Відповідно до п.1 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
		Оскаржуване розпорядження   від 21 травня 2016 року №303/А-2016 є нормативно-правовим актом локальної дії, для якого Кодексом адміністративного судочинства України передбачений особливий порядок судового оскарження і розгляду в суді - за правилами ст.171 КАС України. 
		Оскаржене розпорядження не є актом індивідуальної дії стосовно народного депутата України  ОСОБА_2 або громадянина ОСОБА_2
		Відповідно до п.2 ч.1 ст.171 КАС України правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень.
		Згідно з п.2 ст. 171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
		Особа (позивач), яка оскаржує такий акт, повинна обґрунтувати факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта, або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. 
		Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
		Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою визнання акта недійсним, є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, а також невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент винесення оспорюваного акту (внесення до нього змін).
		Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Суд бере до уваги, що пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06.03.2008 року "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" роз'яснено, що судам слід мати на увазі, що за правилами частини другої статті 171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили). 
		Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався, що відповідно до його практики пункт 1 статті 6 Конвенції втілює "право на суд", за яким право доступу до суду, тобто право ініціювати в судах провадження у, становить лише один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства", Series A N 18, стор. 18, пункт 36). Для того, щоб право доступу (до суду) було ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити акт, який є втручанням в її права (див. рішення від 4 грудня 1995 року у справі "Белле проти Франції", Series A N 333-В, стор. 42, пункт 36).
		В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.
		Поряд із тим, суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася із позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання.
		Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
		У мотивувальній частині рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти Україна" (пункти 23 - 25) зазначено, що за змістом пункту 1 статті 6 Конвенції суди зобов'язані обґрунтувати свої рішення, проте це не може сприйматись як вимога давати детальну відповідь на кожен довід. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру ухвалюваного рішення.
		Колегія суддів зазначає, що порушення вимог закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.
		З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
		Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові, про що зазначив Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 25.09.2014 у справі 826/9638/13-а.
		Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даними позовними вимогами про скасування нормативно-правового акту як народний депутат України, а не громадянин (фізична особа) ОСОБА_2, мешканець м. Одеси.
		Проте, народний депутат України  ОСОБА_2, як позивач, не є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється цей акт. Він не є представником громадськості, а також не виступає як мешканець м. Одеси (особа яка проживає на території, де розташований об'єкт та на яку поширюється дія спірного розпорядження)  та громадянин,  у відповідному процесуальному статусі позивача.
		В якості підстави для звернення з позовом до суду, позивач зазначив, що до нього, як Народного депутата України, який був обраний в загальнодержавному багатомандатному окрузі, надходять численні звернення від мешканців міста Одеси щодо порушення їх прав в процесі перейменування вулиць, а саме: перейменування відбулося без врахування їх думки, без врахування історичних, етнічних та мовних особливостей міста Одеси, моральних, культурних інтересів. Також в скаргах зазначається, що для того, щоб привести документи на право власності на майно, документи пов'язані зі здійснення підприємницької діяльності, інші документи у відповідність до вимог оскаржуваного розпорядження, вони повинні витрачати час та кошти та вважають це порушенням їх прав та законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про статус народного депутата України", народний депутат України є обраний відповідно до Закону України "Про вибори народних депутатів України" представник Українського народу у Верховній Раді України і уповноважений ним протягом строку депутатських повноважень здійснювати повноваження, передбачені Конституцією України та законами України.
		Згідно статті 6 Закону України "Про статус народного депутата України" народний депутат у порядку, встановленому законом: 1) бере участь у засіданнях Верховної Ради України; 2) бере участь у роботі депутатських фракцій (груп); 3) бере участь у роботі комітетів, тимчасових спеціальних комісій, тимчасових слідчих комісій, утворених Верховною Радою України; 4) виконує доручення Верховної Ради України та її органів; 5) бере участь у роботі над законопроектами, іншими актами Верховної Ради України; 6) бере участь у парламентських слуханнях; 7) звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України.
		Відповідно до ст.7 цього Закону народний депутат постійно підтримує зв'язки з виборцями у порядку, встановленому законом. Народні депутати, обрані в одномандатних виборчих округах, зобов'язані підтримувати зв'язок з виборцями своїх округів. Народні депутати, обрані в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі, здійснюють зв'язок з виборцями, які мешкають на території України, у порядку персонального представництва, визначеному депутатськими фракціями (групами) Верховної Ради України відповідно до закону.  Народний депутат відповідно до закону розглядає звернення виборців, а також від підприємств, установ, організацій, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, вживає заходів для реалізації їх пропозицій і законних вимог, інформує виборців про свою депутатську діяльність під час особистих зустрічей з ними та через засоби масової інформації.  Народний депутат відповідальний за свою депутатську діяльність перед Українським народом як уповноважений ним представник у Верховній Раді України.
		Наведені норми Закону України «Про статус народного депутата України» визначають, що він є представником українського народу в Верховній Раді України і не надає йому право в цьому статусі звертатися до суду з позовом відповідно до ст. 171 КАС України в інтересах територіальної громади, або у власних інтересах як громадянина.
		Так, народні депутати України представляють Український народ у Верховній Раді України - єдиному органі законодавчої влади в Україні (стаття 75, частина перша статті 76 Конституції України). Вони мають спеціальний правовий статус (пункт 21 частини першої статті 92 Конституції України), а їх повноваження, в тому числі щодо здійснення контролю за діяльністю органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб тощо, визначаються Конституцією та законами України (частина четверта статті 76 Конституції України).
		Діяльність народних депутатів України у здійсненні конституційних повноважень у Верховній Раді України (частина четверта статті 76, частина перша статті 78, пункт 34 частини першої статті 85, статті 86, 87, частина перша статті 93 Конституції України тощо) пов'язана з їх діяльністю у виборчих округах. Цей взаємозв'язок повноважень Верховної Ради України здійснювати парламентський контроль і повноважень народних депутатів України з питань контролю визначаються насамперед Конституцією України. Здійснення Верховною Радою України парламентського контролю можливе лише за безпосередньої участі в ньому народних депутатів України.
		За Конституцією України формою здійснення повноважень народного депутата України з питань контролю є запит. Так, відповідно до частини першої статті 86 Конституції України "народний депутат України має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності".
		Положення преамбули Закону України "Про статус народного депутата України" про те, що народні депутати України є повноважними представниками народу у Верховній Раді України і покликані виражати і захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, не може бути визнано юридично коректним  та застосовним для обґрунтування права звертатись до суду з позовом саме у такому спеціальному статусі з метою захисту прав територіальної громади, мешканців м.Одеси чи для захисту власних прав та інтересів.
		Відповідно до ст.15 ЗУ «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на сесії Верховної Ради України звернутися із запитом до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності.  Депутатський запит - це вимога народного депутата, народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, яка заявляється на сесії Верховної Ради України до Президента України, до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції.  Депутатський запит вноситься у письмовій формі народним депутатом, а у випадку, передбаченому пунктом 34 частини першої статті 85 Конституції України, також на вимогу групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України, і розглядається на засіданні Верховної Ради України.  Верховна Рада України приймає рішення про направлення депутатського запиту відповідному органу або посадовій особі, до яких його звернуто, однією п'ятою від її конституційного складу. Рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата, групи народних депутатів чи комітету Верховної Ради України має бути попередньо підтримане не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради України.  Президент України, керівники органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, до яких звернуто запит, зобов'язані повідомити народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України у письмовій формі про результати розгляду його (їх) запиту у п'ятнадцятиденний строк з дня його одержання або в інший, встановлений Верховною Радою України, строк. Якщо запит з об'єктивних причин не може бути розглянуто у встановлений строк, Президент України, керівник відповідного органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, до якого звернуто запит, зобов'язаний письмово повідомити про це Голову Верховної Ради України та народного депутата, групу народних депутатів, комітет Верховної Ради України, який вніс (які внесли) запит, і запропонувати інший строк, який не повинен перевищувати одного місяця після одержання запиту.  Народний депутат має право брати безпосередньо участь у розгляді внесеного ним запиту керівником органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації.  На вимогу народного депутата керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, якому адресовано запит, зобов'язаний повідомити народному депутатові про день розгляду порушених у запиті питань завчасно, але не пізніше ніж за три дні до їх розгляду. Відповідь на депутатський запит, внесений народним депутатом, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, який його вніс. Відповідь на депутатський запит, внесений групою народних депутатів, комітетом Верховної Ради України, надається відповідно Голові Верховної Ради України і народному депутату, підпис якого під запитом значиться першим, голові комітету Верховної Ради України. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено запит, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, на ім'я яких було направлено запит.  Народний депутат, представник групи народних депутатів, комітет Верховної Ради України мають право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. По відповіді на депутатський запит може бути проведено обговорення, якщо на ньому наполягає не менше однієї п'ятої від конституційного складу Верховної Ради України.  При обговоренні відповіді на депутатський запит на засіданні Верховної Ради України повинні бути присутні у порядку, встановленому законом про Регламент Верховної Ради України, керівники, до яких звернуто запит. Вони можуть уповноважувати інших осіб бути присутніми при обговоренні відповіді на запит лише у виняткових випадках із вмотивованим обгрунтуванням.  За результатами обговорення відповіді на депутатський запит Верховна Рада України приймає відповідне рішення.
		Згідно ст.16 ЗУ «Про статус народного депутата України» народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань. Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції. 
		Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, керівники підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення, зобов'язані протягом 10 днів з моменту його одержання розглянути і дати письмову відповідь. У разі неможливості розгляду звернення народного депутата у визначений строк його повідомляють про це офіційним листом з викладенням причин продовження строку розгляду. Строк розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження, не може перевищувати 30 днів з моменту його одержання. Депутатське звернення до правоохоронного органу або його посадової особи може бути розглянуто регіональним підрозділом цього органу, до компетенції якого безпосередньо належить вирішення порушених народним депутатом питань. Керівник регіонального підрозділу зобов'язаний надати відповідь народному депутату з дотриманням строків, визначених цією статтею. Народний депутат, який направив звернення, може бути присутнім при його розгляді, про що він повідомляє відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян, яким адресовано депутатське звернення. Посадова особа, відповідальна за розгляд звернення народного депутата, зобов'язана завчасно, але не пізніше ніж за день повідомити народного депутата про час і місце розгляду звернення.  Вмотивована відповідь на депутатське звернення повинна бути надіслана народному депутату не пізніш як на другий день після розгляду звернення. Відповідь надається в обов'язковому порядку і безпосередньо тим органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, до якого було направлено звернення, за підписом його керівника чи посадової особи, керівником підприємства, установи та організації, об'єднання громадян, крім випадків, установлених цим Законом.
		          Відповідно до ч.ч.4-11 ст.17 цього Закону народний депутат має право порушувати у Верховній Раді України або її органах питання про необхідність проведення перевірок додержання законів органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та об'єднаннями громадян, розташованими на території України, чи їх посадовими особами, про проведення розслідувань з питань, що становлять суспільний інтерес, та брати участь у таких розслідуваннях в порядку, встановленому законом. Народний депутат як представник державної влади у разі порушення прав, свобод і інтересів людини та громадянина, що охороняються законом, та інших порушень законності має право на місці вимагати негайного припинення порушення або звертатися з вимогою до відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ та організацій припинити такі порушення. У разі порушення законності народний депутат може звернутися з депутатським зверненням до відповідних посадових осіб правоохоронних органів чи органів виконавчої влади, що здійснюють державний контроль у відповідній галузі. Посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій, а також працівники правоохоронних органів, до яких звернуто вимогу народного депутата про припинення порушення законності, зобов'язані негайно вжити заходів щодо усунення порушення, а за необхідності - притягнути винних до відповідальності з наступним інформуванням про це народного депутата. У разі невжиття заходів щодо усунення порушення посадові особи несуть дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку.  Народний депутат має право брати участь у розгляді в органах державної влади і органах місцевого самоврядування пропозицій та вимог виборців, інших питань, пов'язаних із здійсненням депутатських повноважень.  Народний депутат має право брати участь з правом дорадчого голосу у роботі сесій сільських, селищних, міських, районних у містах (в містах з районним поділом), районних і обласних рад та засіданнях їх органів.  Народний депутат має право у разі необхідності залучати до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, які надійшли на його ім'я, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади і органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій. Керівник органу державної влади чи органу місцевого самоврядування зобов'язаний бути присутнім на прийомі народного депутата особисто або уповноважити на це замість себе іншу посадову особу за погодженням з народним депутатом.  Народний депутат має право одержати інформацію з питань, пов'язаних із здійсненням ним депутатських повноважень, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, які зобов'язані надати йому таку інформацію в порядку та строки, визначені цим Законом. Народний депутат має право зустрічатися з виборцями, колективами підприємств, установ та організацій, об'єднаннями громадян, у чому йому повинні невідкладно сприяти їх керівники.  Народний депутат має також інші права, передбачені Конституцією України та законами України.
		Жодним законодавчим  актом, у  тому числі  найвищим - Конституцією України, народному депутату України не надано (не делеговане) право звертатись до суду  з позовом в інтересах членів певної територіальної громади чи у власних інтересах з метою захисту порушених прав та інтересів. 
		На думку колегії суддів звернення за судовим захистом народного депутата України може здійснюватися з питань, пов'язаних саме з депутатською діяльністю та виключно з встановлених законодавством підстав.
		Позивач посилається на ст.24 ЗУ «Про статус народного депутата України», відповідно до якої народний депутат зобов'язаний: 1) дбати про благо України і добробут Українського народу, захищати інтереси виборців та держави; 2) додержуватися вимог Конституції України, цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України, додержуватися присяги народного депутата України; 3) бути присутнім та особисто брати участь у засіданнях Верховної Ради України та її органів, до складу яких його обрано; 4) особисто брати участь у голосуванні з питань, що розглядаються Верховною Радою України та її органами; 5) виконувати доручення Верховної Ради України, відповідного комітету, депутатської фракції (групи), тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, до складу яких його обрано; 6) інформувати Верховну Раду України та її органи, до складу яких його обрано, про виконання доручень Верховної Ради України та її органів; 7) додержуватись вимог трудової дисципліни та норм депутатської етики; 8) як член депутатської фракції (групи): додержуватись вимог Положення про депутатську фракцію (групу); виконувати функції, закріплені Положенням про депутатську фракцію (групу), відповідно до цього Закону, закону про Регламент Верховної Ради України та інших законів України; представляти інтереси депутатської фракції (групи) у комітеті, тимчасовій спеціальній або тимчасовій слідчій комісії, до складу яких його обрано; 9) як член комітету, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії: бути присутнім на засіданнях комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, до складу яких його обрано, та брати участь у їх роботі; додержуватись порядку та норм депутатської етики на засіданнях комітету, його підкомітетів, тимчасової спеціальної або тимчасової слідчої комісії та робочих груп органів Верховної Ради України; виконувати доручення комітету, підкомітету, тимчасової спеціальної чи тимчасової слідчої комісії, визначені їх рішеннями; 10) завчасно повідомляти про неможливість бути присутнім на засіданні Верховної Ради України чи її органів керівників цих органів; 11) постійно підтримувати зв'язки з виборцями, вивчати громадську думку, потреби і запити населення, а у разі необхідності повідомляти про них Верховну Раду України та її органи, вносити пропозиції та вживати в межах своїх повноважень заходи щодо їх врахування в роботі органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій; 12) інформувати виборців про свою депутатську діяльність через засоби масової інформації, на зборах виборців періодично, але не рідше двох разів на рік; 13) розглядати звернення виборців відповідно до вимог та в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян". Народний депутат розглядає всі одержані ним пропозиції, заяви та скарги виборців, узагальнює їх, за необхідності вносить відповідні пропозиції до Верховної Ради України та її органів, а також до органів державної влади та органів місцевого самоврядування. У разі необхідності народний депутат надсилає пропозиції, заяви та скарги громадян органам державної влади, органам місцевого самоврядування та їх посадовим особам, установам та організаціям, до повноважень яких входить розгляд звернень громадян чи вирішення порушених у них питань по суті. Про результати розгляду пропозицій, заяв та скарг громадян органи та посадові особи зобов'язані повідомити громадянина, від якого надійшло звернення, і народного депутата у терміни, встановлені Законом України "Про звернення громадян"; 14) проводити особистий прийом громадян у дні, визначені Верховною Радою України для роботи з виборцями. У випадку залучення до участі у розгляді пропозицій, заяв і скарг, а також у прийомі громадян посадових осіб органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ та організацій не пізніш як за три дні до початку прийому народний депутат повідомляє їх про час і місце проведення прийому, а також про орієнтовне коло питань, які мають розглядатися на прийомі; 15) здійснювати безпосередньо або із залученням своїх помічників-консультантів, представників громадськості контроль за розглядом у органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях пропозицій, заяв та скарг громадян, які надійшли на його ім'я;      16) використовувати депутатські бланки лише для офіційних запитів, звернень та листів, які підписуються ним власноручно. 
		Проте до обов'язків народного  депутата   України  не віднесено  звернення до суду з позовом в такому статусі з приводу скасування нормативно-правового акту в інтересах членів територіальної  громади, а його обов'язок захищати інтереси виборців та держави (п.1 ч.1 ст.24) не може сприйматись як право на судовий захист в межах спірних правовідносин. 
		Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи (посадові особи) повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП], заява N 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП], заява N 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", заява N 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі", заява N 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). 
		Втім, розглядуване в даній справі звернення народного депутата  України за судовим захистом є непослідовним за мотивацією та не узгоджується із його спеціальним статусом, визначеним ЗУ «Про статус народного депутата України». 
		Судом встановлено, що народний депутат України ОСОБА_2 не є особою, до якої застосоване розпорядження Одеської облдержадміністрації від 21.05.2016р. №303/А-2016, а також особою, яка є суб'єктом  правовідносин у яких застосовується цей акт, отже він не має у розумінні  ч.2 ст.171 КАС України  права на його оскарження, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
		Поряд з цим, з урахуванням роз'яснень, що їх містить  п.21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», суд не проводить перевірку  оскаржуваного правового  акта  Одеської облдержадміністрації на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили), адже така перевірка передбачає надання йому юридичної оцінки, що є передчасною, позаяк відбувається за позовом особи, яка не має права на оскарження нормативно-правового акту.
		Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги народного депутата України ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування розпоряджень задоволенню не підлягають.
		Керуючись ч.6 ст.128, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову народного депутата України ОСОБА_2 до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Одеської обласної організації Всеукраїнського об'єднання "Свобода", Громадської організації "Родина Героїв Небесної Сотні", ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Українського інституту національної пам'яті, Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України, Одеської міської ради, за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної ради, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про визнання протиправними та скасування розпоряджень відмовити.
		 
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                 Аракелян М.М.
		 
		Судді                                                                                                    Завальнюк І.В.
		 
		                                                                                                    Андрухів В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...