Особливі умови: про правила укладання договорів з нерезидентами у сфері IT-аутсорсингу

Технології розвиваються з великою швидкістю, отже компаніям, які хочуть мати лідерські позиції, необхідно постійно розширювати сферу своєї діяльності. Тому для реалізації того чи іншого проекту їм додатково потрібні кваліфіковані кадри, які можна залучити на умовах аутсорсингу.

Як правильно укласти договір на цих умовах, розповіли Mind керуючий партнер Stron Legal Services Олег Дерлюк та юрист компанії Альона Перепелична.

В Україні, як і в інших країнах, існує досить велика кількість IT-компаній, що спеціалізуються на реалізації різноманітних проектів для замовника за системою аутсорсингу. При цьому її використання пов'язане з переданням частини своїх бізнес-процесів іншій компанії або фахівцю, які є експертами в цій галузі.

Тому юридичні питання регулювання такої діяльності будуть актуальні й для приватних підприємців, і для юридичних осіб (компаній), і нерідко йдеться про співпрацю з іноземним замовником.

Оскільки контракти з нерезидентами мають свої особливості, про це  і йтиметься далі.

Про умови договору

Будь-який договір, крім загальних положень, містить суттєві умови, без погодження яких документ вважається недійсним. До істотних умов договору аутсорсингу належать:

• предмет договору: виконання робіт, надання послуг, виробництво товару (наприклад, веб-сайт, мобільний застосунок, гра тощо);
• умова про якість послуг, що надаються;
• термін договору;
• права та обов'язки сторін;
• відповідальність сторін;
• ініціативні умови, які згідно із законодавством, не передбачені як істотні, однак самі сторони визначили їх такими.

Якщо стосовно істотних умов договору сторони намагаються дійти спільної згоди, то інші умови можуть залишитися без належної уваги. Останні пропонуємо розглянути більш докладно.

Про права інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність – це один з основних активів IT-компаній загалом і кожного конкретного розробника зокрема. Але навіть незважаючи на це, часто компанії і розробники не звертають достатньої уваги на пункти про права інтелектуальної власності, що є геть неправильним.

Інтелектуальною власністю, яка виникає при укладанні договорів IT-фахівцями за системою аутсорсингу, є будь-яка їхня інтелектуальна праця – програмний код, тексти, зображення, сценарії, анімація, моделі персонажів тощо. Ці «труди» є об'єктами авторського права (copyright), що в законі визначені як «твори».

Для розробника краще їх надавати замовнику в користування за допомогою ліцензії (як один із варіантів), але при цьому залишатися їхнім правовласником з усіма наслідками. Замовнику, навпаки, набагато вигідніше отримати всі виключні авторські права й обмежити їхнє подальше використання розробником.

Про конфіденційність

Питання про конфіденційність інформації можна врегулювати або безпосередньо в самому договорі, або скласти окремий документ – NDA (Non-disclosure agreement). Який варіант вибрати, залежить від ступеня бажаного врегулювання цього питання, але загалом вони є взаємозамінними.

При складанні NDA потрібно звертати увагу на таке:

• право, яке регулює відношення сторін. Також можна визначити, на кого буде покладено тягар доведення факту розголошення/нерозголошення;
• узгодити обсяг конфіденційної інформації (що можна й не можна вважати конфіденційною інформацією);
• зазначити способи розголошення та способи використання цієї інформації;
• відповідальність (в іноземних, зокрема американських, NDA, як правило, йдеться про відшкодування збитків – прямих і непрямих. Штрафи застосовуються досить рідко);
• передбачити випадки, коли NDA має обмеження (винятки з конфіденційною інформацією): згода замовника, вимога компетентних органів, інформація стала загальновідомою з інших причин тощо .

Наприклад, у договорі можна передбачити, що конфіденційною інформацією вважатиметься: інформація про завершені та незавершені комп'ютерні програми, вихідні коди комп'ютерних програм, програмні додатки, програмні сценарії, алгоритми, бази даних, авторські права, запатентовані і незапатентовані винаходи, корисні моделі, ноу-хау тощо. Ці ж елементи можна виділити як об'єкти інтелектуальної власності та як об'єкти комерційної таємниці.

Замовнику також варто звертати увагу на захист його конфіденційної інформації: поточних і подальших планів виробництва, стратегії, інформації про клієнтів, інформації, яка розкриває показники фінансового плану, інформації про способи отримання й реалізації продукції тощо.

Потрібно чітко визначити, які саме дії вважаються розкриттям конфіденційної інформації й у який спосіб цей факт можна зафіксувати (наприклад, визначеним договором, актом).

Про правозастосування

Оскільки в договорах у сфері IT-аутсорсингу досить часто однією зі сторін виступає нерезидент – іноземний замовник, потрібно визначити право, яке застосовуватиметься в разі виникнення розбіжностей і суперечок. Таким правом може бути або законодавство України, або норми закону країни замовника, або ж норми тієї країни, яку визначили сторони за взаємною згодою.

Важливим моментом є також вибір найбільш відповідної моделі фінансової взаємодії (Fixed Price, Time and Material, Fixed budget, SaaS). Податковий аспект роботи з нерезидентами теж є необхідним, і тому нерідко потрібно звертати увагу на питання податкового планування. Свої особливості має і приймання платежів, у разі якщо однією зі сторін є нерезидент, що також необхідно враховувати.

Професійно грамотно складений контракт допоможе зробити взаємини між контрагентами більш прозорими й відкритими, забезпечить збереження прав інтелектуальної власності та убезпечить збереження конфіденційної інформації, а також дозволить уникнути негативних юридичних і фінансових наслідків і втрат.