Екодія підтримує співпрацю між Україною й ЄС у рамках Європейського зеленого курсу з метою декарбонізації економіки та реалізації положень Паризької угоди. Ми вважаємо, що використання водню може мати місце у цих процесах. Однак його роль не слід переоцінювати через низку технологічних обмежень. Розвиток водневої енергетики не має негативно впливати на більш пріоритетні напрямки кліматичної й енергетичної політики.
- Енергоефективність і відновлювана енергетика повинні бути на першому місці
- Водень – не панацея для всіх галузей. Його слід використовувати лише для тих процесів, які неможливо легко електрифікувати та живити безпосередньо з відновлюваної електроенергії, або у години, коли відновлювана електроенергія недоступна. Чому? Оскільки відновлювану електроенергію набагато ефективніше виробляти, ніж відновлюваний водень, то з великою ймовірністю вона є більш економічно вигідною.
- Водночас, водень може відігравати велику роль у таких секторах, як вантажний транспорт, виробництво “зелених” будівельних матеріалів (сталь, цемент), судноплавство на далекі відстані, авіація й інші галузі.
- Водень повинен бути “зеленим” – вироблятися з відновлюваних джерел енергії
- Використання водню має бути пріоритетним лише тоді, коли немає більш практичних альтернатив.
- Для обраних секторів можна використовувати водень, але це повинен бути “зелений” водень.
- “Зелений” водень, можна розглядати як кліматичне рішення та технологію з нульовими викидами у ряді секторів.
- Виробництво водню повинно базуватися на додатковій/надлишковій відновлюваній енергії та не повинно конкурувати там, де електроенергія на основі відновлюваних джерел може використовуватися безпосередньо – наприклад, у секторі опалення або наземного транспорту.
- Жодної підтримки не має надаватися водню на основі викопного палива, навіть якщо використовується технологія уловлювання та зберігання вуглецю.
- Водень, що виробляється з викопного газу шляхом парової конверсії метану, не можна вважати “зеленим”, а, отже, він не може бути рішенням в умовах кліматичної кризи.
- Виробництво водню, пов’язане з атомною енергетикою, також не повинне підтримуватися з огляду на високі ризики й екологічні наслідки ядерної енергетики.
- Вплив виробництва водню на навколишнє середовище має бути зрозумілим
- Водень – це не технологія, а носій енергії, який можна отримати “чистим” або “брудним” методом. Отже, розуміння впливу виробництва водню на довкілля є надзвичайно важливим.
- Так само, як і для проєктів із відновлюваних джерел енергії, необхідно проводити Оцінку впливу на довкілля (ОВД), щоб визначити, які наслідки матиме виробництво водню на біорізноманіття, водні ресурси та навколишнє середовище.
- Уряд повинен чітко визначити критерії сталості для імпорту-експорту водню, які враховуватимуть його вуглецевий і екологічний слід, а також його вплив на водні ресурси та землекористування.
- Управління потенційною водневою інфраструктурою повинно бути уточнене та закріплене у законодавстві.
Ми вдячні Франчесці Белліно та Цімафею Казлоў за допомогу в підготовці аналітичного підґрунтя для напрацювання даної позиції.