Сьогодні 35-річний Дмитро Разумков — голова найбільшої партії у Верховній Раді та потенційний спікер парламенту. Відомо, що він — син першого помічника президента Кучми. У минулому — член Партії регіонів. Ми вирішили дізнатися більше подробиць про життя політика. Для цього вирушили до Бердичева — на малу батьківщину Дмитра Разумкова.
Цей невеликий районний центр — приблизно за 40 кілометрів від Житомира. Тут і народився Дмитро Разумков — у родині української акторки Наталії Кудрі та політика Олександра Разумкова.
“Наташу я добре знав. Виросли на одній вулиці, — каже Сергій Олексійович, місцевий мешканець. — Вона з небагатої родини. Прості люди”. Наталя Кудря і Олександр Разумков вчилися в одній школі. Там і закохалися одне в одного. Згодом одружилися. Оселилися в будинку на вулиці Грушевського — тут жила Наталя з батьками.
І саме в цій оселі ріс Дмитро. Прямую туди. За маленькою хвірткою — невеликий будинок. З нього виходить Тамара Черній. Вона прожила з родиною Дмитра (ділили приміщення навпіл) 55 років.
У цій хатині Дмитро жив до 15 років.
“Ось у цих трущобах і жив Дімка, — каже. — Мама то вчилася, то працювала, батько був у Києві. Вихованням займалися бабуся і дідусь. Он ось тут, — жінка вказує рукою на загороджену частину подвір’я, — дід Іван змушував маленького Діму забивати в дошку цвяхи. Казав: “Хочу, щоб онук усе вмів”. Діма, до речі, малим фігурки різні з дерева вирізав”.
За словами Тамари Борисівни, дід Іван був військовим, після війни працював на заводах. Бабуся Зінаїда дбала про господарство.
“Іван — з Росії, а Зіна — корінна, з Бердичева. Вона головувала в сім’ї, — розповідає Тамара Борисівна. — Іван помер давно, а Зіна — цього року, 23 лютого, їй було 92. Дмитро приїжджав на похорон. Та хороший хлопець, що казати. І родина добра. За 55 років ми з ними жодного разу не посварилися”.
Тамара Борисівна проводить мене у хату. Оглядаю двокімнатне помешкання. Все дуже скромно. В одній кімнаті — купа іграшок. Жінка каже, що ними ще Дмитро бавився. “Був розбишакою?” — питаю. “Спокійна дитина! — відповідає жінка. — Бабуся Зіна хіба воювала з ним через уроки — щоб робив усе вчасно і правильно. Вона була сувора. Вміла тримати дисципліну”.
Про вимогливість бабусі я сьогодні почую ще не раз. Ця жінка неабияк вплинула на становлення Дмитра Разумкова.
Питаю, чи часто Дмитро навідувався до Бердичева вже в дорослому віці.
“Завжди приїжджав на день народження до Зіни — 10 липня. Часом бував і на релігійні свята, — пригадує. — Але загалом не дуже дотримувалися того. Не були сильно віруючими, бабуся не ходила до церкви і Дімку не водила”.
Тамара Борисівна жила по сусідству з родиною політика 55 років.
БАБУСИНЕ ВИХОВАННЯ
...Поспішаю на зустріч з Любов’ю Качковською, першою вчителькою Дмитра. Жінка виймає шкільну фотографію. На ній — четвертокласники місцевої школи з російською мовою викладання, серед них — Дмитро. Фото 1994 року.
“Подивіться, він зовсім не змінився. Бракує лише бантика на шиї”, — сміється жінка.
“Дмитро добре вчився? Які предмети любив?” — питаю.
“Та всі! Там такий контроль від бабусі був, що спробуй щось не любити! — розповідає вчителька. — Був відмінником, але не най-най-най учнем. Пригадую, дуже переживав, якщо у зошиті була якась помарочка, перекреслення чи якщо четвірку отримував. Хвилювався, що бабуся гніватиметься. Вона таку дисципліну тримала! Дмитро ніколи не запізнювався, не прогулював уроків. Ходив на групу продовженого дня. Школа була російська, але українську він добре знав”.
“Бабуся справді була вимогливою, — каже Людмила Бабич, вихователька початкових класів. — Пам’ятаю, приходила по нього, аби забрати на заняття з англійської. Він просив ще трішки часу, аби пограти. “У тебя на это нету времени!” — казала пані Зінаїда, з онуком вона спілкувалася російською. У них все було чітко. Дмитро ходив до школи в костюмі, білій сорочечці. Обов’язково з краваткою або метеликом. Ніколи не бачила його у джинсах”.
“Не був нюнею, не плакав і не жалівся, — додає Любов Качковська. — Пам’ятаю, якось діти бігали, гралися і порвали йому піджак. І Дмитро каже: “Любов Кирилівна, не сваріться, ніхто не винен, нічого страшного не сталося, бабуся зашиє”. Ось так. Чи його штовхнули чи зачепили — ніколи нікого не звинувачував. З ним всі хотіли дружити. Дівчаткам дуже подобався, був такий мачо!
І роботи не цурався. Ходили макулатуру збирати, на базарах — ящики від риби, і брухт здавали. Потім гроші на школу давали. І Діма працював, як і всі”.
“А батьки Дмитра до школи приходили?”
“Бували на урочистих лінійках, на батьківських зборах, — пригадує вчителька. — До речі, тато Дмитра знімав на відеокамеру уже в ті часи! Сім’я не бідувала, але Діма не вихвалявся цим”.
Дмитро відвідував різноманітні гуртки.“У нас він займався художнім словом. Мав індивідуальні уроки з директором, — розповідає Олена Ланцова, педагогиня Центру позашкільної освіти. — Разом з Дмитром ми готували концертні програми, він був ведучим. Легко запам’ятовував слова. Мовлення було грамотним. Вихована, розумна дитина”.
1994 рік, клас Дмитра Разумкова у Бердичеві (Він — у першому ряді, другий зліва).
До речі, сьогодні цей Центр позашкільної освіти має ім’я Олександра Разумкова.
ЖИТТЯ У СТОЛИЦІ
У столицю Дмитро Разумков переїхав у п’ятнадцять. Продовжив навчання у ліцеї No38. Також закінчив Київський інститут міжнародних відносин за спеціальністю “міжнародні економічні відносини” та Національний університет державної податкової служби за спеціальністю “правознавство”.
Як відомо з відкритих джерел, Дмитро Разумков працював у сфері політичного консультування, політтехнологій та виборів з 2006 року. У партнерстві з Василем Моканом та Неллі Яковлєвою керував Ukrainian Politconsulting Group. У 2006 — 2010 роках був членом Партії регіонів.
“Свого часу Дмитро і мене агітував за “біло-синіх”, — каже перша вчителька Разумкова Любов Качковська. — Казав: раніше було краще життя, а після Помаранчевої революції — хаос, безлад... Та як Віктора Януковича вибрали президентом, то одразу вийшов з партії”.
Сам Дмитро Разумков коментував свою участь у Партії регіонів так: “Я не підтримував Віктора Ющенка. І так я потрапив у Партію регіонів”.
У 2010 — 2014 роках Разумков працював із Сергієм Тігіпком, з яким знався батько Дмитра ще з часів роботи у дніпропетровському комсомолі і якого запропонував на посаду віцепрем’єра в уряд Павла Лазаренка.
В одному з інтерв’ю Дмитро Разумков розповідав, що в жовтні 2018-го познайомився з Володимиром Зеленським.
Зрозумів, що вони мають схоже бачення розбудови країни. Уже незабаром став речником виборчого штабу кандидата Зеленського. І згодом — головою найбільшої партії у парламенті.
Дмитро Разумков відзначився заявою про російську мову: “Я говорив і говорю, що доки у нас є окуповані території на Сході, доки у нас є анексований Крим, я під час ефірів буду використовувати російську мову — щоб ніхто не захотів приходити і мене тут “захищати”. У мене все непогано, як у людини, яка говорить російською мовою”.
Питаю у першої вчительки, як вона ставиться до таких слів колишнього учня. “На роботі він має державною говорити! — каже Любов Кирилівна. — У побуті — хоч китайською. Але як політик — використовувати українську мову”.
БРАТИ НЕ СПІЛКУЮТЬСЯ
Разумков разом з дружиною виховує двох синів — 5-річного Сашка та 3-річного Олексія. “Знаю, що до одруження він з дівчиною жив разом, років три, а може, й чотири, — каже Тамара Черній. — Це жінка, а не Дмитро, не хотіла узаконити стосунки. Казала, що всі подруги, які повиходили заміж, вже порозлучалися. Та все ж пара побралася, коли народився перший хлопчик”.
Дмитро Разумков має брата по татовій лінії — Гліба. Він — пасинок політика Анатолія Гриценка. Бабуся Разумкова по татовій лінії каже, що брати не спілкуються.
“Наташа (мама Дмитра) не дозволяє спілкуватися з ним, — каже 82-річна Людмила Іванівна Разумкова. — Шкода, що так. Вони, здається, ніколи і не зустрічалися”.
Жінка додає, що мама Дмитра була проти того, аби він йшов у політику. “Каже, що у 35 років чоловік (Олександр Разумков. — Ред.) пов’язав своє життя з цією сферою, а в 40 його не стало, — розповідає Людмила Іванівна. — А я пишаюся онуком. Він досяг таких же висот, як і його батько! Ну от точно, як Саша, і говорить навіть так, як він. Задумайтеся — Саша Кучму привів до влади, а Дмитро — Зеленського.
Хоча я тепер дуже переживаю за Діму. Бачу по телевізору, що в нього під очима — темні смуги. Раніше такого не було. Ну а що хотіти, якщо о шостій ранку йде на роботу, а приходить о другій ночі.
Мені головне — щоб Дмитро був здоровим, щасливим, і щоб наша країна не була така відстала, як тепер”.
“Дуже сподіваюся, що Дмитро в політиці залишиться людиною, — підсумовує Олена Ланцова. — Такою, якою його виховали в дитинстві”.
Що ж, час покаже, як працюватиме Разумков у новому парламенті. Ми уважно стежитимемо за його діяльністю і справедливо висвітлюватимемо роботу політика на сторінках газети.
Читайте також про першочергові плани представників “Слуги народу”, “Голосу”, “Європейської солідарності” та “Батьківщини” у парламенті
