ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 лютого 2008 р.
|
№
37/57-07(40/277-06)
|
Вищий господарський суд України у складі
колегії суддів:
головуючого
судді
|
Добролюбової
Т.В.
|
суддів
|
Гоголь
Т.Г., Швеця В.О.
|
розглянувши матеріали касаційної скарги
|
Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі міста Харкова
|
на
постанову
|
Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2007 року
|
у
справі
|
№37/57-07(40/277-06)
|
за
позовом
|
Державної
податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
|
до
|
Харківської
міської ради
|
треті
особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору:
|
1. Приватна фірма “ГАЛС” 2. ОСОБА_1
|
про
|
визнання
права власності
|
В судовому засіданні
взяли участь представники:
від позивача: Окружко А.В. -за дов. від 02.01.08;
Пилипенко Р.В.- за дов. від 13.02.08;
від відповідача: не з'явилися, належно повідомлені про
час і місце розгляду касаційної скарги;
від
третьої особи -1: ОСОБА_2
-за дов. від 28.12.07;
від
третьої особи -2:
ОСОБА_2 -за дов. від 22.01.07.
Державною податковою інспекцією у
Дзержинському районі міста Харкова у липні 2006 року заявлений
позов до Харківської міської ради про визнання права власності, за
Державою в особі позивача, на нежитлове приміщення, загальною площею
898,3 кв. м, що розташоване за адресою: місто Харків,
Доповідач:
Добролюбова Т.В
пров.
Шекспіра,7. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначав про те, що будівництво
вказаного нежитлового приміщення, здійснювалось за рахунок державних коштів.
При цьому, спірне майно не мало власника, оскільки не було зареєстровано у
державних органах, тому, позивач вважав, що відповідно до приписів пункту
12 статті 10 Закону України “Про
державну податкову службу в Україні” та пункту 16 статті 12 Закону України «Про
державний бюджет України на 2006 рік»державна податкова інспекція має право
набути право власності на безхазяйне нерухоме майно. Позивач просив врахувати,
що упродовж 10 років він наглядав за спірним приміщенням, провів інвентаризацію
та виготовив технічний паспорт. Податкова інспекція посилалась на приписи
статей 5, 328, 344 Цивільного кодексу України.
Рішенням господарського суду
Харківської області від 14.07.06, ухваленим суддею Хотенець П.В., позовні
вимоги задоволено повністю. Суд обґрунтовував рішення приписами статті 328
Цивільного кодексу України, статті 16 Закону України «Про державний бюджет
України на 2006 рік».
Вищий господарський суд України у
складі колегії суддів: Добролюбової Т.В.- головуючої, Гоголь Т.Г., Продаєвич
Л.В., постановою від 18.01.07, перевірене рішення, за касаційною скаргою
ОСОБА_1, скасував. Матеріали справи скерував для нового розгляду до
господарського суду Харківської області. Постанова суду вмотивована тим, що
ухваленим рішенням у справі можуть бути порушені права - ОСОБА_1, яка не була залучена до участі у
справі. Водночас, суд першої інстанції не мотивував чим Харківська міська рада,
визначена відповідачем, порушила права позивача.
Переглянувши справу повторно,
господарський суд Харківської області рішенням від 26.07.07, ухваленим суддею
Інте Т.В., у задоволенні позовних вимог відмовив. Рішення суду вмотивовано
недоведеністю позивачем факту дотримання правил набуття права власності на
безхазяйну річ, встановлених приписами
статті 335 Цивільного кодексу України.
Харківський апеляційний
господарський суду у складі колегії суддів: Шепітько І.І. -головуючого,
Бондаренка В.П., Лакізи В.В., постановою від 10.10.07, перевірене рішення суду
першої інстанції залишив без змін з тих же підстав, а апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова -без
задоволення.
Державна податкова інспекція у
Дзержинському районі міста Харкова звернулась до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати
та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. Обґрунтовуючи вимоги
касаційної скарги податкова інспекція вказує на те, що судами попередніх
інстанцій помилково розглянутий спір за
правилами господарського судочинства, оскільки сторонами у справі є суб'єкти
владних повноважень. Окрім цього,
скаржник зазначає про порушення судами частини 1 статті 344 Цивільного
кодексу України, адже, судами не враховано, що спірна будівля не була
заінвентаризована, а право власності на майно в обов'язковому порядку підлягає
державній реєстрації. На думку скаржника, судами також не прийнято до уваги, що
згідно з частиною 12 статті 10 Закону
України «Про державну податкову службу в Україні»податкові органи наділені
правом проводити роботу у сфері виявлення безхазяйного майна та продажу його на
користь державного бюджету. Разом з цим,
заявник вказує на порушення судами приписів статей 17, 32, 34, 36, 38, 43, 66,
67 Господарського процесуального кодексу України та статей 138, 143, 147, 159
Кодексу адміністративного судочинства України щодо повного, всебічного та
об'єктивного розгляду всіх обставин справи. Скаржник вважає, що прийняті рішення впливають на
права та обов'язки КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», якого
не було залучено до участі у справі. Заявник наголошує і на тому, що судами безпідставно не витребувано матеріалів кримінальної
справи, порушеної за фактом неправомірної приватизації нежитлової будівлі на
вул. 23 -го Серпня 10/12, не враховано у якості доказів: лист КП «Харківського
міського БТІ»від 05.07.06 та довідку Житлово -експлуатаційного управління №22
від 10.08.06. Скаржник вказує і на помилкове не прийняття судами до уваги того,
що питання права власності спірного майна розглядається Дзержинським районним
судом (справа №2-1315/07) та Харківським окружним адміністративним судом (справа №2а-2170/07).
Разом з цим, заявник наголошує на тому, що нежитлове приміщення, розташоване
на пров. Шекспира, 7 не належить ОСОБА_1.
Від Харківської міської ради, ОСОБА_1,
Приватної фірми "Галс" судом отримано відзиви на касаційну скаргу, в
яких вони просять судові рішення у справі залишити без змін, а касаційну скаргу
-без задоволення.
Вищий
Господарський суд України
заслухавши доповідь судді
Добролюбової Т.В. і пояснення представників сторін, переглянувши матеріали
справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність
застосування судами приписів
чинного законодавства, відзначає
наступне.
Відповідно до статті 1117
Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному
порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм
матеріального та процесуального права.
Господарськими судами попередніх
інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що співробітниками
ДПІ у Дзержинському районі виявлено безхазяйний громадський будинок
(колишній магазин), розташований за адресою: місто Харків, пров. Шекспіра,7 та
складається з приміщення площею - 494,9 кв.м, що належить ПФ "ГАЛС" і
приміщення площею - 898,3 кв.м не зареєстрованого та не заінвентаризованого. На
замовлення ДПІ у Дзержинському районі
міста Харкова КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації"
проведено інвентаризацію спірного приміщення і виготовлено технічний паспорт.
Предметом позову у даній справі є вимога Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі міста Харкова до Харківської міської ради про визнання, за
набувальною давністю, права власності, за Державою в особі позивача, на
нежитлове приміщення, загальною площею 898,3 кв.м, котре знаходиться за
адресою: місто Харків, пров. Шекспіра,7. Відмовляючи у задоволенні позовних
вимог суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для визнання
права власності на спірне приміщення за державою, в особі позивача. Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу
України правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно
до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Згідно зі статтею 317
цього Кодексу власникові належать права володіння, користування та
розпорядження своїм майном. Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано,
що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не
встановлена судом. Цивільний кодекс України виділяє декілька способів набуття
права власності, зокрема набуття права власності на безхазяйну річ. Відповідно
до статті 335 Цивільного кодексу України безхазяйною є річ, яка не
має власника або власник якої невідомий. Безхазяйні нерухомі речі
беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме
майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони
розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у
друкованих засобах масової інформації. Після спливу одного року з дня взяття на
облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого
управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за
рішенням суду у комунальну власність. Приписами статті 33 Господарського
процесуального кодексу України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень. Доказування полягає не лише
в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Судами попередніх
інстанції установлено, що позивачем не надано, і відповідно матеріали справи не
містять доказів, підтверджуючих дотримання ДПІ у Дзержинському районі міста
Харкова порядку набуття права власності на безхазяйну нерухому річ. Водночас,
згідно з частинами 1, 4 статті 344
Цивільного кодексу України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно
набувається за рішенням суду, зокрема, у випадку, коли особа, яка добросовісно
заволоділа чужим майном, продовжує відкрито, безперервно володіти ним протягом
десяти років, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Відповідно до пунктів 1,
4, 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав
чинності з 01.01.04, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних
відносин, що виникли після набрання ним чинності; щодо цивільних відносин, які
виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього
Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують
існувати після набрання ним чинності. Правила статті 344 Цивільного кодексу
України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння
майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Зважаючи на
вказані норми, визнання права власності за набувальною давністю не може мати
місця раніше 1 січня 2011 року. Крім того, судом апеляційної інстанції
установлено, що позивачем не надано доказів добросовісного заволодіння
спірним нерухомим майном та відкритого
безперервного володіння ним на протязі десяти років. Разом з цим, колегія
суддів зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України
органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи
зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до вимог
частини 2 статті 1 Господарського процесуального кодексу України державні
органи, до яких зокрема належить позивач (стаття 4 Закону України “Про державну
податкову службу в Україні”) мають право на звернення до господарського суду у
випадках, передбачених законодавчими актами України. Як безпосередньо зазначено
в преамбулі Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, цей Закон
визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові
основи діяльності. Випадки, в яких органи державної податкової служби мають
право подавати позови до суду, перелічені в пункті 11 статі 10 та пункті 17
статті 11 вказаного Закону України. Згідно із приписами зазначених норм
податкові органи мають право звертатися до суду із позовами до підприємств,
установ, організацій та громадян про: визнання угод недійсними і стягнення в
доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках
-коштів, одержаних без установлених законом підстав; стягнення заборгованості
перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна; скасування
державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності. Відтак, Законом
України “Про державну податкову службу в Україні” не передбачено право
податкового органу на витребування майна
та передачу його для продажу. Не передбачено такого права податкового органу й
іншими актами законодавства України.
Натомість, в пункті 12 статті 10 Закону України “Про державну податкову
службу в Україні”, на який посилається скаржник передбачено, що органи
державної податкової служби у відношенні безхазяйного майна проводять роботу,
пов'язану з його виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому
законом порядку, що не можна ототожнювати із правом власника на
витребування майна. Визначальною обставиною для відмови у позові є і те, що ДПІ
у Дзержинському районі міста Харкова позов про визнання права власності заявила
саме до того, хто є власником комунального майна у разі визнання його
безхазяйним. Таким чином, посилання Державної податкової інспекції у
Дзержинському районі міста Харкова на те, що податковий орган у даному випадку
діє в межах своєї компетенції не має нормативно-правового обґрунтування. Довід
скаржника про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами
господарського судочинства, оскільки сторонами у справі є суб'єкти владних
повноважень визнається колегією суддів безпідставним, оскільки, як вбачається з
матеріалів справи предметом спору є визнання права власності на нежитлове
приміщення, тобто спір про право. Отже, даний спір підлягає розгляду за
правилами Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи
встановлені судами обставини справи,
беручи до уваги викладені вище норми законодавства, касаційна інстанція не
вбачає правових підстав для скасування постанови у справі та задоволення
касаційної скарги.
Виходячи
з викладеного та керуючись статтями 1117,
1118, 1119, 11111 Господарського
процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Постанову
Харківського апеляційного господарського
суду від 10.10.07 у справі №37/57-07(40/277-06)
залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової
інспекції у Дзержинському районі міста Харкова залишити без задоволення.
Головуючий суддя
Т. Добролюбова
С у д д і
Т.Гоголь
В.Швець