Танець смерті (Ліст)
| Танець смерті | ||||
|---|---|---|---|---|
| нім. Totentanz | ||||
 | ||||
| Композитор | Ференц Ліст | |||
| Жанр | концерт | |||
| Каталог | S. 126 | |||
| Створено | 1849 | |||
| Інструментування | фортепіано і оркестр | |||
| Прем'єра | ||||
| Дата | 15 березня 1865 | |||
|
| ||||
«Танець смерті» також «Totentanz» (парафраза на тему «Dies irae», S.126) — твір для фортепіано з оркестром Ференца Ліста,, відомий завдяки стилістичним новаціям, а також тим, що він базується на григоріанській мелодії «Dies irae». Ліст запланував написання цього твору ще 1838 року, завершив та опублікував 1849 року. Переглянув та вніс деякі зміни 1853 та 1859 рр.
Одержимість смертю[ред. | ред. код]
.jpg)
Деякі заголовки творів Ліста, такі як «Totentanz», «Funérailles», «La lugubre gondola» та «Pensée des morts», показують захоплення композитора смертю. У молодого Ліста ми вже можемо спостерігати прояви його одержимості смертю, релігією, небом і пеклом. За словами Алана Вокера[1], Ліст відвідував паризькі «лікарні, азартні казино та притулки» на початку 1830-х років, і навіть спускався до в'язниць, щоб побачити засуджених до смерті.
Джерела натхнення[ред. | ред. код]
В епоху романтизму через захоплення всім середньовічним аспект фантастичної або гротескно-жахливої іронії часто заступав первісний моральний задум. Музичний приклад такої іронії можна знайти в останній частині «Фантастичної симфонії» Гектора Берліоза, яка цитує середньовічну (григоріанську) мелодію «Dies Irae» (Судний день) у приголомшливо модерністській манері. 1830 року Ліст відвідав перше виконання симфонії й був вражений її потужною оригінальністю. «Totentanz» Ліста («Танець смерті»), набір варіацій для фортепіано та оркестру, також перефразує простий текст Dies Irae.
Іншим джерелом натхнення для молодого Ліста стала знаменита фреска «Тріумф смерті» Франческо Треїні (за часів Ліста її приписували Андреа Орканьї, а сьогодні також Буффальмакко) у Кампо Санто, Піза. Ліст втік до Італії зі своєю коханкою, графинею д'Агу, і 1838 року він відвідав Пізу. Лише через десять років перші ескізи Ліста перетворилися на повну версію його «Totentanz». У 1853 та 1859 роках здійснив редакції, і його остаточна форма була вперше виконана в Гаазі 15 квітня 1865 р. студентом Ліста Гансом фон Бюловим, якому і присвячений твір.
Стилістичні нововведення[ред. | ред. код]
Оскільки він заснований на григоріанському матеріалі, «Тотентанц» Ліста містить середньовічні звучання уривків з канонічним контрапунктом, але, безумовно, найбільш новаторський аспект оцінки — це приголомшливо модерністська, навіть ударна, природа фортеп'янної партії. Відкриття на диво близьке до вступу в «Сонаті для двох фортеп'яно та ударних» Бартока — твору, написаного майже сто років потому. Це може бути не випадково, оскільки Барток часто виконував «Тотентанц» Ліста. Інші модерністичні риси — це секції, подібні до токати, де повторювані ноти піаніста б'ють з диявольською інтенсивністю та особливими звуковими ефектами в оркестрі — наприклад, col legno у струнах звучить як здригання або стукіт кісток. Річард Пол (ранній біограф) зазначає: «Кожен варіант розкриває якогось нового персонажа — серйозну людину, невпевнену молодь, презирливого сумнівника, молитовного ченця, сміливого солдата, ніжну діву, грайливу дитину»[2].
Версії танців смерті[ред. | ред. код]
Поруч із першою версією Тотантанса Ліста, друга версія Де Профундіса була підготовлена Ферруччо Бузоні (1919) з рукописних джерел Ліста. Стандартна версія — це остання і третя версія твору (1859). Ліст також написав версії для двох фортеп'яно (S.652) і сольного фортеп'яно (S.525). Оригінальне видання для двох фортеп'яно під редакцією Еміля фон Зауера включало лише сольну частину виконання Ліста для фортеп'яно та оркестру з транскрипцією оркестрового супроводу на іншому фортеп'яно[3].
Видатні виконавці[ред. | ред. код]
Окрім виступів Ганса фон Бюлова, Бели Бартока, Сергія Рахманінова та Ферруччо Бузоні, виконання історичного значення мають виступи таких виконавців: Дьордь Цифра (EMI 74012 2), Клаудіо Аррау, Хорхе Болет (Декка), Артуро Бенедетті Мікеланджелі, Мішель Берофф (Класика EMI), Байрон Джаніс (RCA), Марта Аргеріх, Крістіан Цимерман (Deutsche Grammon) та інші.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Walker, Alan (1983). Franz Liszt: The Virtuoso Years 1811–1847. Faber and Faber. с. 152.
- ↑ Pohl, Richard (1883). Franz Liszt. Studien und Erinnerungen: Gesammelte Schriften über Musik und Musiker, vol.2. Leipzig: Bernhard Schlicke. с. 402.
- ↑ von Sauer, Emil (5 жовтня 2013). Petrucci Music Library | Totentanz | S.126 (Liszt, Franz). Imslp.org. Процитовано 7 січня 2015.
Посилання[ред. | ред. код]
- «Валентина Лисиця грає» Totentanz « Ліста в Ганновері, Німеччина, 2008-05-04» на YouTube
- Живий запис Івана Дренікова — Софія 1985
|
