ФЕЙК про спеціально створену релігію для «Азова» – в чому суть брехні рашистів – Без Брехні
Пропаганда-СТОПФактчек

ФЕЙК про спеціально створену релігію для «Азова» – в чому суть брехні рашистів

Полк «Азов» ще до війни був одним із об’єктів, який активно дискредитувала російська пропаганда. Від початку вторгнення росії, інформаційні атаки на цей підрозділ активізувалися ще більше і вилилися у своєрідну гілку пропагандистської війни. В чому тільки не звинувачували азовців, і які байки про них не вигадували – від вживання бойових наркотиків, що розроблялися у спеціальних біолабораторіях, до участі у знищенні мирного населення, антисемітських погромах. І це не рахуючи десятків ярликів – «фашисти, нацисти, націоналісти, садисти, окультисти».

Напевно для підтвердження останнього ярлику, рашисти запустили черговий фейк, про нібито спеціально створену для полку «Азов» релігію, де головним божеством була богиня Смерті. Для того, щоб розкласти красиво по поличках і молекулах цю маячню не вистачило б і десятка сторінок. Тож спробуємо коротеньке, але переконливо.

 

В двох словах про те, що показав канал «росія 1» у сюжеті, який підготувала динирівська знімальна група. У відео розповідається, що неподалік Маріуполя була захоплена начебто база полку «Азов». На ній, крім всього іншого, були знайдені місця, де азовці проводили релігійні обряди. На одному такому місті стоїть дерев’яний «ідол» божества, схожого на старослов’янський. Далі, пропагандисти переміщуються у будівлю де і відбувається викриття головного секрету.

Динирівський «Фахівець» демонструє на камеру, так званому журналісту, якусь книжечку (головна сторінка, якої заблурена) та таку ж саму як і надворі, але маленьку статуетку божества. Далі, «іксперт», гортаючи книжечку розказує, що спеціально для «Азова» була створена окрема релігія із суміші слов’янських і скандинавських богів. Одне з головних божеств культу – богиня Смерті Морана. А культ смерті, начебто, був у азовців ключовим у їх віруванні. Релігію започаткували для того, щоб «відірвати азовців від народу», показати їх виключність, зверхність. Ну і як вишенька та тортик – «іксперт» віщає, що азовці готові були загинути саме за цю ідею, за свою «общность», за «свой воинский орден» (тобто за ідею смерті), а не за «родіну». Тобто, констатують «іксперт і умовнй журналіст» – вони були фанатики! Як то кажуть – занавес!

А тепер давайте по черзі, бо пропагандисти, як завжди змішали в купу все, що можна було змішати, і перекрутили все, що можна було перекрутити.

ЩО НАСПРАВДІ ТО ЗА РЕЛІГІЯ

Почнемо з того, що за тими ознаками, які називали/демонстрували рашистські посіпаки, а саме – так званий «ідол» на вилиці та його міні копія в будинку, назва богині Морани, «релігія із суміші скандинавських та слова’янських богів» – можна констатувати, що насправді мова йде про сучасне язичництво (або неоязичництво), або – рідновірство.

«Британська енциклопедія релігій світу» у 2006 році визначала язичництво/неоязичництво, як «будь-який з духовних рухів, які намагаються відродити стародавні політеїстичні релігії Європи та Близького Сходу», яке на відміну від ритуальної магії та сучасного чаклунства, прагне відродженню справжнього пантеону та обрядів стародавніх культур, часто з реконструкції.

Неоязичництво найчастіше спирається на дохристиянські вірування конкретного народу, який проживав на тій чи іншій місцевості. Язичництво не стільки відтворює старе язичництво, скільки об’єднує деякі його принципи з новими конструкціями, хоча в основі все ж таки спирається на традиції, коріння яких сягає глибокої давнини.

Ну тобто, якщо мова йде про язичництво – а за всіма ознаками так воно і є  – ні про яку спеціальну, особливу релігію вигадану для «Азову» мови немає. Це достатньо широкий суспільний рух, яким захоплюються тисячі людей. І як би здивувалися самі учасники фейкового репортажу – навіть у їхній расєюшці.

Згідно даних мінюсту рф станом на 2020 рік від «москви до воркути» було зареєстровано понад 1000 організацій (релігійних і громадських), які займалися вивченням та поширенням язичницьких (і не тільки слов’янського) автентичних релігій різних народів. Як то кажуть – «вот это поворот»! Ба більше – на московії перші організації і рухи по відродженню саме слов’янських дохритиянських релігійних традицій почали з’являтися ще в кінці 19 століття.

Що стосується України, то язичницький рух, який носив назву рідновірство, активізувався у 30-ті роки 20-го століття. Провідниками та ідейними натхненниками були такі відомі діячі, як Володимир Шаян та Лев Силенко. У сучасній Україні традиції рідної віри, активно поширювала релігієзнавець Галина Лозко, яка опублікувала низку наукових робіт та заснувала організацію «Об’єднання рідновірів України».

За даними на майже 10-ти річної давнини в Україні офіційно зареєстровано було більше 30-ти організацій рідновірів, у лавах яких за різними оцінками перебувало 30-50 тис. осіб.

І цілком, можливо, що прихильники рідної віри були і у полку «Азов». Так само, як і люди інших національностей. Бо як не намагається пропаганда навісити на азовців ярлик нацистів (тобто тих, хто виступає за верховенство однієї нації над іншою) – «Азов» це багатонаціональний підрозділ.

 

ПРАВДА ПРО КУЛЬТ МОРАНИ, ЯКОГО… НЕ ІСНУЄ

Ну і трошки про богів по ключових меседжах.

МЕСЕДЖ 1. «…РЕЛІГІЯ (ЯКУ НІБИТО ПРИДУМАЛИ ДЛЯ «АЗОВУ» – РЕД.) – БУЛА СУМІЩУ СКАНДИНАВСЬКИХ ТА СЛОВЯНСЬКИХ ВІРУВАНЬ ТА БОГІВ»

Аби оті бовдури пропаганди читали сучасні наукові роботи по історії та релігієзнавству (сорян, про що це я), то знали б, що сьогодні вчені мужі констатують унікальну схожість вірувань, традицій та образів богів і їх властивостей у древніх скандинавських народів та стародавніх слов’ян. Більше того, знаходять підтвердження (літописи, розкопки і т. ін.), що ті ж самі варяги не мали ніякої перестороги і коли потрапляли у слов’янські міста спокійно йшли у місцеві храми (а ми говоримо про дохристиянську епоху) та проводили обряди. Аналогічно і робили слов’яни. Ніхто з цих великих народів не відчував в ті часи суттєвої різниці у образах богів один одного. Вчені пояснюють це спільним ореолом існування, схожістю умов життя, соціальних, військових та інших традицій.

МЕСЕДЖ 2. «… ОДНЕ З ГОЛОВНИХ БОЖЕСТВ КУЛЬТУ (ЯКИЙ ВИГАДАЛИ ДЛЯ «АЗОВУ») – БОГИНЯ СМЕРТІ МОРАНА…»

 Якщо уважно подивитися відео, то пропагандист «іксперт» гортає книжечку, головна сторінка якої ретельно заблурена. Чому б це? Якщо ви хочете показати «страшенну» релігію азовців, то напевно на головній сторінці релігійної книжечки має бути її назва, яка все розставить на свої місця. Та напевно, там не зовсім та назва, яку варто показувати. Тому її приховали.

Так само нам приховали, що на інших сторінка книжки. А показують один розворот, де начебто говориться про культ богині Смерті. Але, якщо мова про язичництво (а ми вище показали, що за всіма ознаками так і є), то у цих віруваннях немає культу Богині Смерті!

Богиня Морана є, і так вона в одній з іпостасей – уособлення хвороби, злості, смерті, старості. Але! У старослов’янскому пантеоні (у різних родів і племен) було до 50-70 богів. Так основних/ключових – до 30. І кожен має свою стихію, своє призначення. І тут старослов’янські вірування нічим не відрізняються від старовинних релігій греків, римлян, єгиптян, персів. У всіх аналогічний пантеон.

Головним же божеством (або одним із провідних, бо в язичництві немає культу одного бога) був – Дажьбог. А його символ – Сонце. І взагалі Сонце – ключовий знак, елемент, об’єкт поклоніння у стародавніх слов’ян. Звідси і велика кількість сонячних знаків – сварг, свастик, сонцеворотів – у вишивках, орнаментах, розписах. Крім Дажьбога у слов’ян ще була велика кількість богів, які так чи інакше несли сонячний тотем. Тож говорити, про «культ смерті» тут якось недоречно. Морана (в інших варіаціях – Морена) – просто одна з богинь великого пантеону.

МЕСЕДЖ 3. «АЗОВЦІ ГОТОВІ БУЛИ ЗАГИНУТИ САМЕ ЗА ЦЮ ІДЕЮ, ЗА СВОЮ «ОБЩНОСТЬ», ЗА «СВОЙ ВОИНСКИЙ ОРДЕН… ТОБТО ВОНИ ФАНАТИКИ»

 Враховуючи, що рашистська ідеологія абсолютно нівелює цінність людського життя, навіть своїх громадян і солдат – а це ми бачимо по численним фактам, того, яка окупанти кидають тіла свої загиблих і ранених, прикопують їх танками – то пропагандистським посіпакам і в голову не може прийти, що буває якось по інакшому. Що існування військового братерства – це не просто слова, а спосіб мислення, що самопожертва заради товариша поруч – це честь, що взагалі існує честь воїна, а не «кодекс ґвалтівника та мародера».

І якщо говорити про ці дійсно високі поняття в розрізі язичницьких традицій, то саме культ воїна в старовинні часи був розвинений і мав дуже високу повагу і шану. Бо в ті часи бути воїном – це було за честь. Бути професійним воїном – це спосіб життя. Перун, Перуниця, Тур – боги покровителі воїнів. Кровне воїнське братерство – це вузьке коло людей, які б’ються пліч-о-пліч. І такі традиції були не тільки у слов’ян. Згадайте тих же стародавніх греків та їх культ героїв-воїнів, скандинавів, східні народи. Відновлення та поширення старовинних військових традицій, поняття воїнської честі, єдності, братерства – чудові і важливі сьогодні ініціативи.

Та мешканці заліських боліт не з цієї когорти. Тому для них воїнський дух, та воїнська честь – фанатизм. А бойове братерство – взагалі незрозумілі речі, окультизм. От тому вони не і второпають, чому вони досі Маріуполь взяти не можуть.

 

 

Ще по темі:

Читати статтю
Back to top button
Optimized with PageSpeed Ninja