Казімеж Гурський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Казімеж Гурський
Казімеж Гурський
Казімеж Гурський
Особисті дані
Повне ім'я Казімеж Клаудіуш Гурський
Народження 2 березня 1921(1921-03-02)
  Польща Львів
Смерть 23 травня 2006(2006-05-23) (85 років)
  Польща Варшава
Поховання Військові Повонзки
Зріст 173 см
Вага 68 кг
Прізвисько саренка
Громадянство  Республіка Польща
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1936—1939
1940—1941
1944
1945—1953		 Польща РКС «Львів»
СРСР «Спартак» (Львів)
СРСР «Динамо» (Львів)
Польща «Легія» (Варшава)


81 (34)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1948 Польща Польща 1 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1959
1960—1962
1963—1964
1964—1966
1970—1976
1973
1977—1978
1979—1980
1980—1981
1981—1982
1983
1983—1985 		Польща «Легія» (Варшава)
Польща «Легія» (Варшава)
Польща «Люблінянка» (Люблін)
Польща «Гвардія» (Варшава)
Польща Польща
Польща ЛКС «Лодзь»
Греція «Панатінаїкос» (Афіни)
Греція «Касторія»
Греція «Олімпіакос»
Польща «Легія»
Греція «Олімпіакос»
Греція «Етнікос»
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Гурський.

Казі́мєж Кла́удіуш Гу́рський (пол. Kazimierz Klaudiusz Górski; 2 березня 1921, Львів — 23 травня 2006, Варшава) — польський футболіст, тренер і футбольний функціонер. За підсумками голосування найавторитетнішого тижневика «Piłka Nożna» отримав нагороду у категорії «Найкращий польський тренер XX століття». У 1991—1995 роках був президентом Польського Футбольного Союзу (ПЗПН).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився і виріс на Богданівці, де мешкав хлопцем у двоповерховому будинку приблизно на місці теперішнього ТЦ «Скриня». Навчався у львівській чоловічій гімназії імені Яна Кохановського (нині — Львівський художній ліцей), що на вул. Хотинській, 6[1].

Футбольна кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Виступав за львівські команди РКС, «Спартак» і «Динамо». Після вимушеної еміграції у 1945 р. перейшов до варшавської «Легії», де у 1953 році закінчив кар'єру футболіста.

Кар'єра у збірній[ред. | ред. код]

Тільки одного разу виходив у складі національної збірної Польщі. 26 червня 1948 провів на полі 34 хвилини у міжнародному матчі проти Данії (0:8).

Тренерська кар'єра[ред. | ред. код]

У 1952 році закінчив тренерські курси у Вищій школі фізичного виховання у Кракові, а у 1980 Вищу академію фізичного виховання у Вроцлаві.

У 1954 самостійно почав тренувати клуб «Маримонт» (Варшава). Першим професійним клубом була у 1959 варшавська «Легія», яку тренував ще двічі.

Також працював у командах: «Люблінянка» (Люблін), «Гвардія» (Варшава), ЛКС «Лодзь», «Панатінаїкос» (Афіни), «Касторія», «Олімпіакос» та «Етнікос». З «Панатінаїкосом» і «Олімпіакосом» ставав чемпіоном Греції.

У 1970—1976 роках головний тренер національної збірної Польщі, з якою здобув золоті медалі на Олімпійських іграх у Мюнхені (1972), срібні медалі (3-тє місце) на Чемпіонаті світу у ФРН (1974) і срібні медалі на Олімпійських іграх у Монреалі (1976). Очолював збірну у 73 матчах, в яких команда здобула 45 перемог.

Титули та досягнення[ред. | ред. код]

Тренерські[ред. | ред. код]

Вшанування[ред. | ред. код]

28 червня 2012 року польський Сейм ухвалив рішення про присвоєння Національному стадіону у Варшаві імені Казімежа Гурського[3].

20 листопада 2015 року у рідному місті Казімежа Гурського, в спортзалі Львівського інституту банківської справи Національного банку України проведений юнацький футбольний турнір, присвячений легендарному тренеру[4]. По закінченню турніру львівському художньому ліцею, в приміщенні якого навчався Ґурський передали пам'ятну таблицю, для її встановлення на фасаді будинку навчального закладу[5].

Наприкінці травня 2017 року у Львові за участю керівництва міністерства молоді та спорту України та міністерства туризму і спорту Польщі відкрито меморіальну таблицю славній постаті в історії львівського футболу, видатному польському тренерові Казімежу Гурському, встановлену на фасаді львівського художнього ліцею, що на вул. Хотинській, 6[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Школа № 59 святкує 100-річчя. gazeta.ua. Gazeta.ua. 4 грудня 2008. Архів оригіналу за 17 квітня 2021. Процитовано 19 травня 2019.
  2. ↑ (за 3-тє місце нагороджували срібною медаллю, за четверте — бронзовою).
  3. ↑ Варшавському євростадіону присвоїли ім'я львів'янина. rbc.ua. РБК-Україна. 28 червня 2012. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.
  4. ↑ Юрій Назаркевич (23 листопада 2015). Казімежа Гурського вшанували у рідному місті. wz.lviv.ua. Високий замок. Архів оригіналу за 13 лютого 2016. Процитовано 17 жовтня 2021.
  5. ↑ У Львові вшанували Казімежа Ґурського. galsports.com. Галичина спортивна. 21 листопада 2015. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 17 жовтня 2021.
  6. ↑ Національний стадіон у Варшаві назвуть на честь уродженця Львова. varta1.com.ua. 6 жовтня 2021. Архів оригіналу за 17 жовтня 2021. Процитовано 17 жовтня 2021.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Ілько Лемко. Богданівка — романтична дільниця Львова // Цікавинки з історії Львова: літературно-художнє видання. — Львів : Апріорі, 2011. — С. 122. — ISBN 978-617-629-024-7.
  • Górski K. Pół wieku z piłką. — Sport i turystyka, 1985. — 304 s. — 83-217-2569-4. (пол.)
  • Jaremko J. (21 листопада 2015). Ostatni z lwowskich muszkieterów. wilnoteka.lt. Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 26 вересня 2020. // Kurier Galicyjski. — 17 marca — 10 kwietnia 2017. — № 5 (273). — S. 23. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Казімеж_Гурський&oldid=40085603