27 років міжнародного сімейного юридичного бізнесу в одній з найбільш «відокремлених» сферах практики - інтелектуальній власності. Чому в IP‑бутиках працюють «сім'ями» та в чому особливість такого бізнесу? Перед нашою розмовою партнери патентного бюро Dr. Emil Benatov & Partners зазначили, що дуже хочуть, щоб їх помітили не як шаблонних юристів у краватках, а як творчих людей, які вболівають за свою професію. Наскільки потужно цей «настрій» передався в розмові - читайте в інтерв'ю із Самуїлом, Данилом та Іво Бенатовими.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
- Пропоную розпочати з витоків. Хто і коли заснував Ваше Бюро? Чому офіси розташовані саме в Україні та Болгарії?
- Д‑р Самуїл Бенатов: Наше Бюро було засноване у 1993 р. в Софії. Його створив мій брат, батько Данила та Іво - др. інж. Еміл Бенатов. На жаль, кілька років тому він пішов із життя. У 1993 р. Еміл став одним з перших патентних повірених у Болгарії, а до цього був експертом і начальником відділу електротехніки в Болгарському патентному відомстві. Оскільки брат закінчив Львівський політехнічний інститут, а в Київському політеху захистив кандидатську дисертацію з кібернетики, зв'язок з Україною є більше ніж очевидним.
- Д‑р Данило Бенатов: Я народився і виріс в Україні, тому питання розташування другого офісу Бюро вирішилося саме собою. Заради справедливості варто зазначити, що батько не був проти моєї викладацької кар'єри та погодився, що приміщення в пішій близькості до рідного КПІ - це хороший вибір.
- Вашому бізнесу вже 27 років - це чимало для східноєвропейського ринку юридичних послуг. У Вас ніколи не виникало бажання все залишити та зайнятися чимось новим?
- С. Б.: Таке бажання періодично виникає, коли у дверях мого кабінету з'являється черговий винахідник з «геніальною розробкою» (посміхається - прим. ред.). Якщо чесно, то робота не дає мені нудьгувати й розслаблятися. Проте 22 роки практики все-таки надають мені впевненості в тому, що я можу допомогти заявникам ефективно захистити їхню інтелектуальну власність.
- Д. Б.: Коли мені стає важко від великої кількості інформації, телефонних дзвінків і всілякої метушні, я закриваю очі та уявляю, що вже в суботу буду косити газон на дачі, пити чай з власноруч вирощених трав та гуляти в лісі. Потім розумію, що потрібно оновити інструмент, купити саджанці, підлатати хатинку, а на ці важливі справи потрібні фінансові активи, тому доводиться працювати, щоб «травичка зеленіла і сонечко блищало». Це жарт, але в ньому є частка правди. Якщо серйозно, то я дуже люблю свою роботу, тому що у нас майже ніколи не буває типових задач і шаблонних рішень. Тому кожний робочий день - це знайомство з новими цікавими людьми, отримання нових знань та професійного досвіду.
- Чому виходить така тенденція, що IP‑бутики в Україні та Болгарії - це переважно сімейний бізнес?
- Д. Б.: Для нас це теж загадка. Мабуть, причина в тому, що батьки-засновники цих IP‑бутиків завжди вміли дуже переконливо продемонструвати своїм братам, дітям і близьким друзям перспективи участі в сімейному бізнесі.
- С. Б.: Так, альтернативи роботі в сімейній упряжці вони вміли малювати не менш барвисто. Якщо говорити серйозно, то причина бутикових патентних бюро в тому, що накопичені знання і досвід завжди легше передавати в сімейному середовищі, особливо якщо ці знання цікаві молодшому поколінню сім'ї.
- Іво Бенатов: Зі мною було трохи інакше. Батько відправив мене вчитися подалі від офісу - до Лондона. Він сподівався, що я самостійно знайду шлях у житті. Кілька років мені довелося пропрацювати у Британії, а потім у Гонконзі. В результаті я повернувся до Софії та розпочав роботу в Бюро, тому що мене цікавить IP‑право, а також тому, що вдома завжди краще, ніж в гостях.
- Чи припускаєте Ви, що в майбутньому до вашого сімейного партнерського складу приєднаються фахівці, які не будуть членами Вашої сім'ї?
- С. Б.: Всі наші співробітники з першого дня роботи де‑факто стають членами нашої великої родини. Так було заведено в часи Еміла й так триває зараз. Загалом, ми не виключаємо такої перспективи. Фірма не може замикатися виключно на ресурсах сім'ї. Нові люди приносять нові знання та нові ідеї, а це чудово.
- Іноді кажуть, що з близькими людьми, друзями краще не вести бізнес і не позичати їм гроші. Однак Ваш приклад спростовує це твердження?
- Д. Б.: В кожній ситуації завжди є дві сторони, так і тут. Наприклад, близьких людей важче критикувати, тому що ти не хочеш їх засмутити. Водночас близькій людині можна довіряти набагато більше, ніж звичайному співробітнику, а це в нашій справі має велике значення.
- С. Б.: Все залежить від людей, наскільки їхні дружні відносини щирі та чесні.
- Які основні суперечності виникали між партерами Вашого Бюро за всі роки існування?
- Д. Б.: Ми часто сперечалися з батьком про різницю доходів представників середнього бізнесу України та Європейського Союзу, а також про необхідність створення для «наших людей» оптимальних фінансових умов. Моїм основним завданням було створити сприятливі та привабливі умови для наших клієнтів з республік колишнього СРСР. На щастя, батько часто приїжджав в Україну, він мав тут багато друзів та бачив, як непросто дається зростання нашому креативному Бюро середнього класу. Тому в результаті наших дискусій з'являлися нові редакції тарифів Бюро та, як наслідок, нові клієнти.
- С. Б.: В нашому Бюро існує чітке розмежування відповідальності партнерів. Я відповідаю за патентний напрям, Данило веде всіх наших клієнтів з країн колишнього СРСР, Іво працює з товарними знаками. Звичайно, інколи ми сперечаємося, куди їхати на чергову IP‑конференцію (в Париж чи Львів). Принагідно, скажу, що Львів мені дуже подобається. Це місто з фантастичною атмосферою!
- Самуїле, скажіть, що являє собою юридичний бізнес у Болгарії?
- С. Б.: У Болгарії більшість юридичних фірм є невеликими, та вони спеціалізуються, як правило, на конкретних напрямах права. Тому «обмін клієнтами» - достатньо поширена практика: компанії передають колегам справи в суміжних галузях. У сфері патентного права, на жаль, фахівців все ще замало. Це пов'язано з тим, що останніми роками точні та природничі науки поступаються популярністю економіці, праву та іншим гуманітарним дисциплінам. Тому в такому «тісному колі» між собою патентні повірені традиційно підтримують дружні відносини. Ми консультуємо один одного, ділимося досвідом та навіть подорожуємо разом, коли буваємо на закордонних симпозіумах.
- Наразі на ринку юридичних послуг ми бачимо активні «міграційні» процеси. Команди зливаються, поглинаються, поділяються і т. д. Чи пропонували Вам колись приєднатися до інших юрфірм?
- С. Б.: У нас дуже специфічний сегмент юридичного ринку, особливо це стосується винаходів. Ми працюємо на перетині інженерії та права. Виростити такого фахівця в оточенні юристів традиційних практик майже неможливо. Ймовірно, саме тому патентні фірми більш-менш однорідні за складом. Однак іноді трапляються переходи фахівців або відхід частини команди у «вільне плавання». До речі, ми пишаємося нашими колишніми співробітниками та радіємо їхнім успіхам.
- Самуїле, Ви згадали про необхідність наявності інженерних знань для патентного повіреного. Чи можна кілька слів про Вашу освіту та освіту Ваших співробітників?
- С. Б.: Як я вже говорив, мій брат Еміл був інженером-кібернетиком, Данило - інженер-хімік, я - геолог-палеонтолог. Тільки Іво має класичну юридичну освіту.
- Іво, Ви наймолодший з партнерів Бюро. Чи відчувається якась різниця в підходах і ставленні до роботи у Вашого покоління юристів і Ваших старших колег?
- І. Б.: Я б сказав, що всі наші партнери та співробітники однаково сумлінно ставляться до роботи. Ми всі, без перебільшення, є фанатами своєї справи. Зрозуміло, між поколіннями існують відмінності в підходах до роботи та поглядах на життя, але це непогано. Я намагаюся принести в офіс погляди й досвід мого покоління, які гармонійно поєднуються з досвідом і знаннями моїх старших колег.
- Що у Вашому бізнесі змінила пандемія?
- С. Б.: Ми стали працювати більш ефективно, тому що перестали пити каву з клієнтами (сміється - прим. ред.).
- Д. Б.: Я дотримуюся думки, що 80‑90% питань можна вирішити віддалено. Тільки необхідність роботи з кресленнями формату А0 або вислуховування дуже конфіденційної інформації вимагає безпосереднього спілкування з клієнтами. Я пам'ятаю такий кумедний випадок, коли до нас в офіс від нашого великого українського клієнта прийшли семеро юристів. Вони зайшли в мій кабінет, кожний привітався за руку, розсілися. Старший юрист дістав ескіз товарного знака та запитав, чи немає яких-небудь об'єктивних причин, щоб цей знак не можна було зареєструвати. Я сказав, що ні, все добре. Вони встали, знову кожний потиснув мені руку, і всі вийшли з кабінету. Дорога від їхнього до нашого офісу і назад зайняла близько двох годин. До речі, тоді я отримав гонорар за консультацію, а потім подав заявку на реєстрацію знака. Тому колеги не дарма приїжджали.
- Продовжуючи тему «сімейності», розкажіть про Ваші другі половинки. Чи вони також «у темі»?
- С. Б.: Мою дружину звуть Йорданка, вона географ за фахом. Наразі вона займається вихованням наших junior partners і художньою творчістю. Вона і діти дозволяють мені не жити на роботі та роботою цілодобово, а робота дозволяє хоча б трохи побути в тиші та спокої.
- Д. Б.: Моя дружина Ілона родом з Вільнюса (Литва), вже 11 років вона живе в Києві. За першою спеціальністю вона фінансист, але в Україні отримала ще одну вищу освіту в IP‑сфері та активно долучилася до роботи нашого Бюро. Однак варто зауважити, що колишнє місце роботи (Податкова інспекція м. Вільнюса) дає про себе знати, тому в нашому київському офісі панує порядок і титанова фінансова дисципліна.
- І. Б.: Мою подругу звуть Хіларі, вона родом з Тайбея. Ми познайомилися в Лондоні. Вона фахівець з маркетингу та PR. У зв'язку з карантином зараз вона поїхала додому до батьків, але я сподіваюся, що скоро повернеться в Болгарію.
- Приголомшливо, у Вас просто суперінтернаціональная сім'я! Як кажуть, від Балтики до Тихого океану….
- С. Б.: З транзитом на Чорному морі (посміхається - прим. ред.).
- Повернімося до теми глобальної економічної кризи, викликаної пандемією. Як Ви її відчуваєте в Україні та Болгарії?
- Д. Б.: Відчуваємо різким підвищенням обсягу роботи. Ймовірно, це пов'язано з тим, що з появою вільного часу через карантин наші клієнти нарешті змогли виділити час для найбільш складних і стратегічно важливих завдань (таких, як реєстрація прав на їхні IP‑об'єкти).
- С. Б.: На щастя, розвиток інженерної думки не зупиняють ані пандемії, ані кризи. Тому в нас завжди є робота.
- Як Ви плануєте розвивати Бюро в майбутньому?
- С. Б.: Глобалізація відкриває патентним повіреним можливості для опанування нових ринків, але водночас і збільшує конкуренцію. В наших планах розширення територіального охоплення. Для клієнтів все більш важливим стає мати одного повіреного (або одне патентне бюро), який займається усіма його кейсами в різних країнах. Тому ми намагаємося охопити всю Європу, але вже дивимося далі (як на Схід, так і на Захід).
- Д. Б.: Одним із моїх основних завдань на найближчі кілька років є автоматизація та діджиталізація виробничих процесів. Теки з паперами й записники повинні поступово піти в минуле. Клієнти ХХІ століття люблять високу швидкість обслуговування. Щоб не програти штучному інтелекту юристів-ботів у майбутньому, ми повинні йти в ногу з часом. Щоправда, якісь папери все ж таки повинні залишитися, інакше що юрист носитиме у красивому портфелі та підписуватиме ручкою із золотим пером?
- І. Б.: Я ставлю перед собою завдання посилити комунікацію між нашим Бюро і представниками бізнесу. На жаль, в Болгарії та й в Україні інтелектуальна власність все ще не сприймається як серйозний актив. Для цього необхідно не тільки виконувати доручення клієнтів, але й часто давати їм базові правові знання.
- Я знаю, що в Болгарії популярні ґабрівські анекдоти. Чи є в них щось про юристів?
- С. Б.: Безперечно, ось один із них:
Перед будівлею суду ґабрівець чекав свого племінника-адвоката:
- Іванче, приходь до нас ввечері в гості. Ми з тіткою дуже за тобою скучили та хочемо бачити тебе у нас вдома!
- Добре, а який кодекс взяти із собою: цивільний чи кримінальний?
- На банері, що висить у Вашому софійському офісі, я бачу зображення мосту, а Ваше лого нагадує лампочку. Чому саме така символіка?
- С. Б.: Лампочка - це сучасне втілення вогню Прометея. Адже наша робота полягає в тому, щоб освітлювати шляхи, якими крокують інновації. Міст зображений тому, що наше Бюро надійно побудувало його між Сходом та Заходом, дозволяючи креативним проектам завойовувати світ.