За загальноприйнятим фактом, «мовчання» – це завжди знак згоди. А чи дійсно ви згодні та задоволені тим, що наразі дача «хабаря» – повсякденна річ, без якої ви не отримаєте місце в університеті, просування по службі або судове рішення на вашу користь? Реалії сьогодення такі, що фактично кожен пересічний громадянин не уявляє нашу державу без корупції, а замовчування фактів вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень лише породжує у корупціонерів почуття впевненості у безкарності.
 |
Маєте Телеграм? Два кліки - і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час! |
Одним із найефективніших заходів протидії корупції в Україні є своєчасна поінформованість правоохоронних органів про факти вчинення корупції, а тому саме інститут викривачів є тим запобіжником, який не допустить виникнення та поширення корупції у суспільстві.
Проте, незважаючи на досить великий перелік гарантованих державою заходів захисту, які застосовуються у зв’язку з повідомленням про порушення, активність населення в інформуванні органів, що ведуть боротьбу з корупцією, є дуже низькою. Так чому ж інститут викривачів не працює в Україні?
Хто такий викривач?
01.01.2020 набув чинності закон «Про внесення змін до закону України «Про запобігання корупції» щодо викривачів корупції». Відповідним документом визначено правовий статус викривачів, їхні права та гарантії захисту, забезпечено умови для розкриття інформації про корупцію.
Слід наголосити, що кожному громадянину України, особі без громадянства або іноземцю надається право повідомити правоохоронні органи чи спеціалізовані органи України (Національне агентство з питань запобігання корупцією, Національне антикорупційне бюро України) про факт вчинення іншою особою корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення. Тобто будь-хто може повідомити про корупцію, проте в цьому випадку не кожен заявник набуває статусу викривача.
Як вбачається з положення Закону України «Про запобігання корупції», викривачем є фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв’язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю в передбачених законодавством процедурах, які є обов’язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
На відміну від Заявника, Викривач повинен володіти чіткими фактичними даними про обставини корупційного або пов’язаного з корупцією правопорушення: місце, час, особу порушника. Крім того, відповідну інформацію можливо перевірити і підтвердити вчинення корупції.
Отже, ключовим в даному випадку є те, що викривачем є особа, яка:
- надає достовірну інформацію про корупційне правопорушення;
- інформація стала їй відома під час її трудової, професійної, господарської, громадської діяльності;
- володіє фактичними обставинами правопорушення.
Які засоби повідомлення про факти вчинення корупційних правопорушень?
Викривачу надано право повідомляти про факти вчинення корупції, використовуючи передбачені Законом про корупцію канали:
- внутрішні – це способи захищеного та анонімного повідомлення інформації керівнику, уповноваженому підрозділу чи особі органу або юридичної особи, де викривач працює;
- регулярні – це шляхи захищеного та анонімного повідомлення інформації спеціально уповноваженим суб’єктам у сфері протидії корупції, органам досудового розслідування, органам, відповідальним за здійснення контролю за дотриманням законів у відповідних сферах, іншим державним органам, установам, організаціям (НПУ, НАБУ, НАЗК, САП тощо);
- зовнішні – це повідомлення через засоби масової інформації, журналістів, громадські об’єднання, професійні спілки тощо.
Як захищаються права викривачів в Україні?
Ст. 33 Конвенції ООН проти корупції передбачено, що кожна держава-учасниця розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно та на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов’язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого несправедливого поводження.
Законом України «Про запобігання корупції» визначено достатньо великий перелік прав викривачів, зокрема:
- на безоплатну правову допомогу у зв’язку із захистом прав викривача;
- на конфіденційність;
- повідомляти про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону без зазначення відомостей про себе (анонімно);
- у разі загрози життю і здоров’ю на забезпечення безпеки щодо себе та близьких осіб, майна та житла або на відмову від таких заходів;
- на відшкодування витрат у зв’язку із захистом прав викривачів, витрат на адвоката у зв’язку із захистом прав особи як викривача, витрат на судовий збір;
- на звільнення від юридичної відповідальності у визначених законом випадках.
Надзвичайно важливим є те, що крім викривачів, захисту підлягають також члени його сім’ї.
Окрім того, Закон приділив дуже багато уваги трудовим правам викривача, оскільки ані викривач, ані члени його родини НЕ МОЖУТЬ через повідомлення про факт вчинення корупційного правопорушення зазнати погрози або бути:
- звільненими або примушеними до звільнення;
- зазнати змін умов праці;
- переведеними до іншого місця роботи;
- отримати відмову в призначені на вищу посаду;
- зазнати скорочення зарплати;
- зазнати розголошення інформації щодо нього, якщо немає його письмової згоди;
- притягнутими до дисциплінарної відповідальності;
- бути заново атестованими.
Слід додатково відмітити гарантії захисту, передбачені Законом України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві».
Так, за клопотанням чи згодою викривача:
- можлива зміна його документів та взагалі зміна зовнішності;
- переселення в інше місце проживання;
- зміна місця роботи або навчання з компенсацією різниці у зарплаті;
- поміщення до дошкільної виховної установи або установи органів соціального захисту населення;
- видача соціальних засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку;
- за письмовою згодою – використання технічних засобів контролю і прослуховування, звукозапису телефонних та інших переговорів, візуальне спостереження.
Що стосується засобів заохочення, то за повідомлення про корупційний злочин розмір винагороди становить 10% від грошового розміру предмета корупційного злочину або розміру завданих державі збитків від злочину після ухвалення обвинувального вироку суду. Проте розмір винагороди не може перевищувати трьох тисяч мінімальних заробітних плат, установлених на час вчинення злочину.
Водночас сьогодні дуже багато галасу наробили деякі положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції», яким було впорядковано окремі питання захисту викривачів.
Документом передбачалось запровадження функціонування Єдиного порталу повідомлень викривачів як бази даних, до якої вноситиметься повідомлена викривачами інформація про можливі факти корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень, а також інформація про осіб, які мають статус викривачів, серед іншого – їхні персональні дані та інформація про стан і результати розгляду повідомлених ними можливих фактів корупційних діянь.
Водночас відповідним Законом жодним чином не врегульовано питання обсягу даних, які вноситимуться до Єдиного порталу викривачів, та не визначено порядок захисту таких даних. Більше того, мета та цілі обробки даних про викривачів законом не визначаються.
Вважаючи, що такий підхід не відповідає Конституції України, за якою не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, Президентом України було накладено вето та повернуто Закон до Верховної Ради України зі своїми пропозиціями.
Таким чином, про які гарантії анонімності та конфіденційності може йтися, коли будь-яка особа, яка має спеціальні знання та навички, може мати доступ до такого порталу?
За рекомендаціями, наданими «Transparency International Україна», для того, щоб інститут захисту викривачів в Україні запрацював повною мірою, необхідно:
- створити доступні і безпечні, насамперед, зовнішні канали розкриття інформації (у тому числі запровадити санкції за порушення анонімності та конфіденційності викривача, утиски та переслідування з боку зазначених ним осіб);
- розповсюдити захист викривачів не тільки на розкриття інформації про корупцію та пов’язані з нею правопорушення, передбачені Законом про запобігання корупції, а і на розкриття інформації про всі незаконні дії;
- реформувати судові та правоохоронні органи для дійсного захисту викривачів державою, створити незалежний орган для розслідування повідомлень викривачів;
- розробити в законодавстві реальні процедурні механізми захисту, що зроблять чинні правові норми не лише декларативними.
Висновок
Враховуючи все вищевикладене, ми бачимо, що законодавці передбачили досить великий перелік гарантій, засобів захисту та навіть досить привабливі, на перший погляд, засоби заохочення за викривання корупціонерів.
Водночас, з огляду на дуже низький рівень інформування правоохоронних та спеціалізованих органів про факти вчинення корупційних правопорушень, рівень довіри населення до ефективної реалізації зазначених вище заходів наразі відсутній.
Таким чином, допоки весь перелік гарантованих державою засобів захисту викривача буде наявний виключно на папері, то не дивно, що інститут викривачів в Україні так і не запрацює.